Франц Кафка - Процес (збірник)

Одного разу, це трапилося вже аж через місяць після Ґреґорового перетворення, і сестра вже не мала би особливо дивуватися виглядові брата, вона прийшла трохи раніше, ніж зазвичай, і застала Ґреґора, коли він нерухомо застиг і визирав із вікна, мовби намагаючись налякати когось. Якби не її прихід, то в ситуації не було би нічого несподіваного для Ґреґора, але тепер він заважав їй одразу відчинити вікно, і вона не зайшла всередину, а одразу відступила назад і навіть зачинила за собою двері; хтось чужий міг би подумати, що Ґреґор переслідував її і збирався вкусити. Ґреґор, ясна річ, відразу ж сховався під диваном, але змушений був чекати там аж до обіду, поки сестра прийде знову, і тепер вона була стривожена значно більше, ніж завжди. З цього він зробив висновок, що їй усе ще нестерпно дивитися на нього і що це так і залишиться для неї нестерпним, і що вона повинна робити над собою неабияке зусилля, щоб не тікати світ за очі, якщо навіть найменша частинка його тіла визирає з-під дивану. Щоб уберегти її від цього, він одного дня переніс на спині простирадло на диван, – на цю роботу у нього пішло чотири години, – щоб сестра не могла бачити його навіть нахиляючись. Якби на її думку простирадло виявилося зайвим, вона могла би стягнути його з Ґреґора, бо ж було і без того зрозуміло, що сидіти у повній ізоляції йому не було надто приємно, але вона не рухала простирадло, і Ґреґорові здалося, що він зловив її вдячний погляд, коли один раз обережно визирнув із-під тканини, аби побачити, як сестра сприймає його нововведення.

Протягом перших чотирнадцяти днів батьки не знаходили в собі сил зайти до нього, і він не раз чув, як вони дякують сестрі за те, що вона робить зараз, бо раніше вони іноді дратувалися, вважаючи її неробою. Але обоє, батько і мати, часто чекали під дверима кімнати Ґреґора, поки сестра прибирала там, а щойно вона виходила звідти, то повинна була детально розповідати, як виглядає кімната, що Ґреґор їв, як він поводився цього разу, і чи часом не помітно якихось покращень його стану. Мати все поривалася відвідати Ґреґора, але батько і сестра переконливими аргументами стримували її, Ґреґор уважно слухав ці аргументи і цілковито з ними погоджувався. Згодом матір уже доводилося стримувати силою, вона кричала:

– Пустіть мене до Ґреґора, мого нещасного сина! Як ви не розумієте, що я мушу піти до нього!

У такі моменти Ґреґор думав, що, можливо, було би не так і погано, якби мати заходила до кімнати, ясна річ, не щодня, але, наприклад, раз на тиждень; вона ж розуміється на всьому значно краще за сестру, яка попри свою сміливість все ще була дитиною, і, можливо, саме через дитячу легковажність взялася за таке складне завдання.

Бажання Ґреґора побачити матір незабаром здійснилося. Удень він із огляду на батьків не показувався більше біля вікна, повзати міг лише на кількох квадратних метрах підлоги, непорушне лежання набридало йому достатньо вночі, їжа також незабаром втратила для нього всю привабливість, тож він, щоб розважитися і за звичкою, взявся повзати туди-сюди по стінах і стелі. Найбільше він любив висіти на стелі; це було зовсім не так, як лежати на підлозі, там дихалося вільніше, його тіло легенько погойдувалося, і у майже щасливій розсіяності, у якій Ґреґор перебував на стелі, могло трапитися, що він, сам собі дивуючись, падав на землю. Але тепер він уже, ясна річ, володів своїм тілом значно краще, ніж раніше, і навіть під час таких падінь не завдавав собі жодної шкоди. Сестра відразу ж помітила його нову розвагу – адже, повзаючи, він всюди залишав сліди, – і тоді вона вирішила уможливити Ґреґорові повзання на більшій поверхні, забравши з кімнати меблі, які заважали, насамперед скриню і письмовий стіл. Але сама вона би з цим не впоралася, просити про допомогу батька не наважилася, служниця точно їй би не допомогла, бо це шістнадцятирічне дівчисько хоча і трималося мужньо ще від моменту звільнення колишньої куховарки, але попросило про дозвіл тримати кухню на замку і відчиняти лише за особливим наказом; тож Ґреті не залишалося нічого іншого, окрім як вибрати момент відсутності батька і покликати матір. Мати кинулася виконувати прохання з криками радості, але нерішуче застигла на порозі Ґреґорової кімнати. Спершу сестра, ясна річ, перевірила, чи в кімнаті все гаразд, аж тоді впустила матір досередини. Ґреґор поспішив ще більше потягнути на себе простирадло, тепер воно і справді скидалося на випадково накинуту на диван шмату. Цього разу він не наважився і підглядати з-під простирадла, вирішив відмовитися від того, щоб побачити матір уже зараз, а просто втішився, що вона таки прийшла.