Эрнст Гофман - Володар бліх. Життєва філософія кота Мура

Ельф Пек – фантастична істота в комедії «Сон літньої ночі», пустотливий, веселий і капосний персонаж.

«Мовчки оплакувать буду тяжку свою долю» ( італ. ).

Тихо! (Франц.)

Лихий тиран (італ.).

Чарівник Просперо – володар стихій – персонаж п’єси Шекспіра «Буря». Арієль – дух повітря, якого Просперо хвалить у кінці п’єси.

«Слався навіки, зоре морська» ( лат. ).

Еолова арфа – струни, натягнуті на арфоподібну основу, що звучать під поривами вітру. Цей образ є символом вразливості, чутливості, його часто вживали в поезії, особливо романтичній.

Слуга Юст , майор Тельгайм – персонажі з п’єси Лессінга «Мінна фон Барнгельм» (1767). Добрий Юст розповідає в драмі, як врятував з каналу пуделя.

Не має права голосу (лат.).

Корнелій Непот (І ст. до н. е.) – давньоримський історик, відомий численними життєписами видатних людей античності.

Базедов Йоганн – реформатор виховної системи в Німеччині в XVIII ст. Недоліком його теорій була уніфікація індивідуальності вихованців, підкорення всіх одним принципам.

Песталоцці Йоганн-Генріх (1746–1827) – видатний швейцарський педагог, обстоював необхідність поєднання навчання і виробничої практики.

Кнігге Адольф – автор XVIII ст., знавець етикету. Його трактат «Обходження з людьми» багато разів перевидавався, ім’я Кнігге застосовується як узагальнена назва творів про етикет.

Курас Гільмар – педагог, автор підручника чистописання (1714).

Тассо Торквато (1544–1595) – видатний італійський поет, автор епічного «Визволення Єрусалиму».

Аріосто Лудовіко (1474–1533) – автор героїчного епосу «Навіжений Роланд».

Відійшовши від справ (лат.).

Влаштовувач розваг (франц.)

Любий брате (франц.).

Спритність (франц.).

Любим другом (франц.).

Родинного духа (лат.).

Ляпаса (франц.).

За давньогрецьким міфом бог Кронос боявся, що його діти позбавлять його влади над світом і тому з’їдав їх ще немовлятами. Єдиний, хто врятувався, був Зевс (рим. Юпітер), який дійсно скинув з небесного трону батька.

Доброчесний Еней (лат.).

Гофман як справжній романтик цінував все природне, і тому натуральна « чиста гама » чи «чисті лади» для нього вищі за штучно створені « темперовані лади », тобто механічний розподіл октави на рівні частини.

Прозваний венеціанцем ( італ. ).

Емеліна – головна героїня опери «Швейцарська родина» (1809).

Гіппель Теодор Готліб – німецький письменник-гуморист (1741–1796), автор твору «Про шлюб». На цей твір посилається Крейслер.

Селія, Розалінда – діючі особи комедії Шекспіра «Як вам це сподобається», перша – дочка герцога, друга – її подруга.

Мосьє Жак – іронічний і мудрий персонаж з комедії «Як вам сподобається» з меланхолійною вдачею; Оселок – типовий для Шекспіра блазень-філософ.

Зробив Стефано Пачіні у Венеції 1532 ( італ. ).

Раптово (лат.).

Зненацька (лат.).

Нічого не вдієш і нічого не скажеш! ( італ. )

О зласкавтесь, синьйоро, зласкавтесь! ( італ. )

Мур певно має на увазі уславленого італійського поета Петрарку (XIV ст.), який довго жив на лоні природи і захоплено писав про чарівність сільського усамітнення.

Тут йдеться про відомого вченого і письменника, університетського професора Георга-Кристофа Ліхтенберга (1742–1799). З його рукописів походить такий афоризм: «Щоб навчитися доволі добре розмовляти чужою мовою і дійсно вести розмову в суспільстві із справжньою народною вимовою, треба не лише мати пам’ять і вуха, а й бути певною мірою джиґуном».

«Акантове листя» – пародійна назва, що її сучасники Гофмана легко розуміли як натяк на книгу німецького романтика Ісидора Орієнталіо (псевдонім О.-Г. фон Лебена) «Листя лотоса» (1817).

Гофман згадує героя комедії німецького романтика Людвіга Тіка (1775–1853) «Кіт у чоботях» за мотивами казки Перро, де вчений Кіт стає міністром королівського двору.