Кассандра ( в пророчому нестямі )
Андромахо,
сестра по братові жалобу носить,
вдова по мужеві бере ще глибшу,
а сирота загине в сповитку!
Андромаха Зловіснице, бодай ти заніміла!
Поліксена Чом ти мені одразу не сказала,
що горе близько? Може б, я могла
затримать Гектора…
Кассандра Ox, Поліксено,
я завжди чую горе, бачу горе,
а показать не вмію. Я не можу
сказати: тут воно або он там.
Я тільки знаю, що воно вже є
і що його ніхто вже не одверне,
ніхто, ніхто. Ох, якби тільки можна,
то я б сама те горе одвернула!
Поліксена Та й одвернула б, якби ти сьогодні
сказала Гектору: не йди на бій.
Андромаха Вже ж ти це знала, – чом же не сказала?
Кассандра Хоч би й сказала, – хто б мені повірив?
Андромаха Та як же й вірити, коли ти завжди
не в пору й недоладно пророкуєш?
Поліксена Віщуєш горе завжди, а чому
й від кого прийде горе, не говориш.
Кассандра Бо я того не знаю, Поліксено.
Андромаха То як ми можем вірити словам?
Кассандра То не слова, я все те бачу, сестри,
що говорю. Я бачу: Троя гине.
Андромаха Чому? Від кого? Хто її зруйнує?
Атріди? Ахіллес?
Кассандра Не знаю, сестри.
Я бачу тільки: Троя погибає,
і шлюб дочки Пріама з Ахіллесом,
червоний від крові троянських мужів,
ганебний шлюб не врятував би Трої.
Живі вино готують на весілля,
мерці волають: «Крові дайте, крові!»
…Ох, скільки крові чорної я бачу!
І батько наш коліна обіймає
катам своїх дітей… Я чую крик…
ридає, плаче, скиглить, виє, виє…
То наша мати!.. Я пізнала голос!..
Андромаха Боги всесильні, одберіть їй мову!
Кассандра хапається за голову і з жахом дивиться у простор. Поліксена з плачем кидається в обійми Андромахи.
ІІІ
Гінекей Андромахи. Рабині прядуть і тчуть, деякі гаптують і шиють. Андромаха тче великий білий плат, обходячи навколо високі кросна.
Андромаха ( до рабинь )
Підіть на браму ви, Левке й Хрізе,
іди й ти, Айтро; по черзі вертайтесь,
поглянувши на бій і розпитавшись,
про Гектора мені звістки приносьте.
Рабині виходять.
Клімена ( стара рабиня )
Чому ти, владарко, сама не підеш?
Не так би сумувала, подивившись,
як твій герой воює ворогів.
Андромаха Не можу я, Клімено, я боюся
іржання коней, брязкоту мечів,
і куряви, і крику, а найгірше
того смертельного співання стріл!
Як я те чую й бачу, то здається
мені, що то повстав з безодні Хаос,
що ні людей нема вже, ні богів,
а тільки смерть панує самовладно.
А як не бачу лютої війни,
то й не боюся, і тоді я вірю,
що Гектора ніхто не подолає,
бо він герой понад усіх героїв.
Креуза ( молода рабиня )
Се правда, владарко! Щаслива жінка,
що може про свойого чоловіка
таку сказати правду…
Кассандра ( раптом увіходить )
Правда й щастя!
Як легко ти паруєш їх, Креузо!
Андромаха ( з невиразним страхом )
Чого тобі, Кассандро? Ти, здається,
забула вчора в мене веретено?
Креузо, пошукай…
Кассандра Не треба, сестро.
Не буду я ні прясти, ані ткати.
Жалобні шати маю, а на покрив
смертельний ти сама давно напряла,
не знаю тільки, чи доткати встигнеш.
Андромаха До чого ти се кажеш? Я на ложе
для Гектора новий готую плат.
Кассандра Я тільки се й кажу.
Айтpa ( увіходить )
Наш владар в полі
зустрівся з Ахіллесом.
Андромаха Ох!.. І що ж?!
Айтpa Здається, він його перемагає.
Андромаха Та хто кого?
Айтpa Наш владар Ахіллеса.
На брамі Поліксена аж зомліла,
побачивши, як Ахіллесу скрутно.
Андромаха От безсоромна! то вона не брата,
а мірмідонця стежить?!
Кассандра Андромахо,
на неї Мойра наложила руку.
Не ти найнещасливіша у світі,
тож не суди нещасних. Вдів багато,
а межи братом вибирати й милим
не часто мусить жінка.
Андромаха Що ти кажеш?
Ти, наче п’яна, помішала в купу
і правду, й вигадку…
Кассандра Вино з водою
помішані стають одним напитком.
Левке ( увіходить і мовчки спиняється )
Ну, що, Левке?
Левке Не посилай мене
на браму, владарко…
Андромаха Кажи, що сталось?
Левке Нічого ще не сталось… я не можу…
Ох, сам Арес пустився б утікати,
не то що смертний…
Андромаха Що ти жебониш?
Хто ж утікає?
Левке Владар наш… твій муж…
Андромаха ( замахується на неї човником ткацьким )
Неправда! Як ти смієш?..
Кассандра ( спиняє її руку )
Не поможе
твоя рука проти правиці Мойри.
Читать дальше