Луїза Мей Олкотт - Хлопчики Джо

– «Чи зміг би ти побачити, як троянди свіжі розцвітають у поважних клумбах снігу?» – процитував пан Марч, коли до нього підійшла Джозі й присіла на іншому бильці з виглядом дуже колючої маленької трояндочки: вона щойно зазнала нищівної поразки в запеклій суперечці з Тедді.

– Дідусю, невже жінки завжди повинні слухатися чоловіків і розповідати їм, що вони найрозумніші, тільки тому, що вони фізично сильніші за жінок? – вигукнула дівчинка, дивлячись люто на кузена, який підібрався до неї ближче з пустотливою усмішкою.

– Це, моя люба, застарілі уявлення, хоч потрібен певний час, щоб їх змінити. Проте, гадаю, час жінок прийшов. Юнаки повинні намагатися показати все, на що вони здатні, бо дівчата вже наздогнали їх і можуть обігнати, – відповів пан Марч, дивлячись із батьківським задоволенням на тих дівчат, які були серед кращих студентів коледжу.

– Бідні маленькі Аталанти постійно затримуються через перешкоди, розкидані на їхньому шляху – ніяких золотих яблук… Але в них з’явиться багато шансів на перемогу, коли вони навчаться швидше бігати, – засміявся дядько Лорі, погладжуючи скуйовджену голівку Джозі.

– Цілі бочки яблук не затримають мене, коли я почну перегони. Десяток Тедді не зможуть змусити мене спіткнутися, хоч і намагатимуться підставити мені ніжку. Я доведу йому, що жінка здатна все робити так само добре, як чоловік, якщо не краще. Це вже було доведено і буде доведено знову. Я ніколи не визнаю, що мій мозок гірше чоловічого, хоч він, може, й меншого розміру! – вигукнула збуджена юна особа.

– Якщо ти так несамовито трястимеш головою, то витрясеш весь мозок, який в тебе є. На твоєму місці я намагався б краще піклуватися про свою голову, – дражнив її Тедді.

– Але що викликало цю громадянську війну? – запитав дідусь, злегка виділивши інтонацією прикметник, що змусило суперників трохи стримати запал.

– Все просто. Ми сиділи над «Іліадою» та дійшли до того місця, де Зевс говорить Гері, щоб вона не втручалася в його плани, а інакше він «накладе на неї свою необорну руку», і Джозі обурило те, що Гера слухняно замовкла. А я сказав, що все правильно й погодився зі старим Гомером, що жінки знають не так вже й багато, тому повинні підкорятися чоловікам, – пояснив Тедді, чим дуже розсмішив своїх слухачів.

– Богині можуть вчиняти як їм завгодно, але гречанки й троянки того часу були легкодухими істотами, якщо слухалися таких чоловіків, які не вміли самостійно перемагати в битвах і яких, коли їм загрожувала поразка, терміново прибирали зі сцени Афіна, Афродіта або Гера. Подумати тільки! Дві армії зупиняються, сідають і чекають, поки два їхніх героїчних представники кидають каміння один в одного! Я не дуже високої думки про вашого хваленого Гомера. Моїм героєм може бути тільки такий чоловік, як Наполеон або Грант.

Презирливе пирхання Джозі було таким кумедним, що товариство заливалося веселим сміхом, який посилювався, коли вона зневажливо відгукувалася про поета, чиє ім’я безсмертне, й суворо критикувала грецьких богів.

– Гарненьке життя влаштував Наполеон своїй Гері, чи не так? Саме так дівчата зазвичай і дискутують: спочатку виступають за одне, а потім за протилежне, – не вгамовувався Тедді.

– Зовсім як юна леді у Джонсона, яка «не була категорична, але вагалася кожну секунду», – докинув дядько Лорі, який отримував велике задоволення від битви, що відбувалася на його очах.

– Я говорила про них тільки, як про воїнів. Але якщо перейти до питання про ставлення до жінок, то хіба генерал Грант не був добрим чоловіком, а пані Грант – щасливою дружиною? Чи погрожував він «накласти на неї необорну руку», якщо вона ставила якесь цілком природне запитання? Якщо Наполеон і вчиняв недобре щодо Жозефіни, він все-таки знав, як треба боротися, і йому не була потрібна в битвах опіка ніякої Афіни. Всі ці древні були дурнями, від чепуруна Париса до Ахіллеса, який сидів на своїх кораблях і дувся на союзників. Я не зміню думки про них, попри всіх шляхетних гекторів і агамемнонів Греції, – заявила Джозі.

– Ти можеш героїчно битися, це очевидно. А ми зображатимемо дві слухняні армії, що спостерігають, як ви з Тедді в єдиноборстві розв’язуєте це питання, – почав дядько Лорі, приймаючи позу воїна, що спирається на спис.

– Боюся, нам доведеться відмовитися від цієї витівки. Я бачу, що Афіна збирається спуститися й викрасти нашого Гектора, – завважив пан Марч з усмішкою, бо Джо прийшла нагадати синові, що час вечеряти.