Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

А проте новозеландці теж люди, і наркотики їм до душі не менше, ніж людям деінде у світі. Якщо їм перепадають наркотики, вони їх споживають у скажених кількостях. Скажімо, канабіс так само нескладно вирощувати на родючих ґрунтах у Новій Зеландії, як і в Марокко або Мексиці. Новозеландці його вирощують і курять у величезних обсягах; за даними ООН, ніде в світі не палять більше марихуани на душу населення, ніж у Новій Зеландії, де за минулий рік один із сімох дорослих хоч раз обдовбувався . Але йдеться не лише про травичку: новозеландці на другому місці за споживанням амфетамінів 73, що виробляються в невеличких лабораторіях, розкиданих по островах. Попри невелике населення, у Новій Зеландії влада щороку закриває більше лабораторій із виробництва кристалічного метамфетаміну, ніж у будь-якій іншій країні, крім США та України 74. Може, завозити наркотики в країну й важко, але новозеландці самі стали експертами у виробництві й споживанні наркотиків.

Роман Нової Зеландії з синтетичними наркотиками розпочався на зламі тисячоріччя, коли метамфетамін став популярним. Мет виготовляли з контрабандних прекурсорів із Китаю, що спочатку призначалися для протизастудних і протигрипозних ліків. Цей наркотик підкорив усю Азію, бо там кокаїн – рідкість, а прекурсорів задосить. (У Таїланді, де мет неабияк прижився, його називають яа баа , тобто «божевільний наркотик».) Коли неймовірно зросла наркозалежність, уряд Нової Зеландії заповзявся проти метамфетаміну, перехоплюючи прекурсори й здійснюючи рейди на «кухні», де його готували. Відтак новозеландці взялися шукати йому альтернативу.

Під цю пору на сцену виходить молодий наркопідприємець Мет Бавден. Якби світові перемитники організували міжнародну конференцію – такий собі «нарко-Давос», – то Бавден би на ній головував. По-перше, волосся: довге, русяве, висушене і спушене феном – на заздрість Дженніфер Еністон. До всього додається гардероб, у якому є чорно-білі з леопардовою надруківкою строї, пальта-шинелі з надмірними еполетами, що виграють срібним металіком. Понад те – показний макіяж: грубою лінією підведені очі з умілим додаванням візерунчастих тіней у біло-срібних тонах і, для більшої виразності, кольорові контактні лінзи. На його появу латиноамериканські мачо- narcotraficantes кривили з огидою губи з вусиками. Однак колись Бавден верховодив наркоімперією на багато мільйонів доларів.

Родом із Нової Зеландії, він зібрав казкові гроші наркобізнесом. По всьому світу він продавав наркотики гульвісам, згромаджуючи мільйони доларів. Тепер він відійшов від наркобізнесу й витрачає чимало часу на тури по всьому світу, концертуючи з рок-програмою під сценічним ім’ям Старбой. Його шоу – це мікс гламуру й готики на тлі яскравого світла софітів і кордебалету в боа з пір’я. Старбой тримався у першій десятці хітів у Новій Зеландії і запустив власну лінію одягу, стиль якого називає «стимпанк-бурлеск-цирк-експрес». У профілі на твітері він описується як «міжвимірний мандрівник, котрий перевизначає межі психоделічного року й поступової наркополітики». Усе це означає, що він вам не типовий наркобарон. Але найдивніше не це: попри те що імперія Старбоя заснована на наркогроші, сам він жодного разу не порушив закон.

Він прийшов у наркобізнес, бувши споживачем і маючи за плечима залежність від низки речовин. Після того як член його сім’ї помер від передозування екстазі, Бавден вирішив знайти безпечнішу й легальну альтернативу наркотикам, від яких страждали люди. Він спинився на наркотику бензилпіперазині, або БЗП. Це непримітний білястий порошок; БЗП винайшли в 1940-х роках як протиглистовий препарат для худоби. Але досліди виявили, що в людей БЗП викликає ейфорію, як амфетаміни. Бавден почав продавати препарат як «пігулки для вечірок» через власну компанію Stargate International , що позиціонувала продукт як «соціальний тонік». Так Бавден і Stargate стали найвидатнішими представниками індустрії, що продає мільйони порцій рекреаційних наркотиків молодим завсідникам нічних клубів Нової Зеландії.

Наркотик став надзвичайно популярним. За деякими підрахунками, щороку в Новій Зеландії продавалося близько 5 млн «пігулок для вечірок» БЗП, що більше ніж одна доза на душу населення країни. Опитування показали, що майже 25 % новозеландців пробували цей засіб. Незабаром він почав захоплювати й інші ринки, здобуваючи популярність у Європі з 2004 року (а в США не повелося, бо з 2002 року БЗП там заборонений). Як і обіцяв Бавден, деякі люди дійсно перейшли на БЗП як безпечнішу альтернативу метамфетаміну; в одній академічній праці сказано, що це не проміжний етап на шляху до важких наркотиків, а проміжний етап у боротьбі з наркозалежністю 75. Існування нової індустрії легальних стимуляторів означає, що наркотики втратили контакт із організованою злочинністю, стали чистішими за складом і не дають таких традиційних наслідків, як призвичаєння й негативна реакція організму, пояснив мені Бавден коли я піймав його поміж турами. Він вважає, що регулювати наркотики краще, ніж забороняти: