Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

Для компаній-виробників спайси виявилися надзвичайно прибутковими. Більшість виробників у Новій Зеландії імпортують хімікати з лабораторій у Китаї за ціною 1000—1500 доларів за кілограм. У новозеландських лабораторіях виробники порскають хімікатами на висушений рослинний матеріал, і утворюється придатний для куріння продукт, трохи схожий на природний канабіс чи тютюн, і це дає змогу приховати його штучне походження. Далі насичена рослинна суміш ділиться на порції по пару грамів, фасується в яскраві пакетики і відправляється на продаж. Одного кілограма чистої хімічної основи достатньо для наповнення 10 000 пакетиків. Кожен із них коштує роздрібним продавцям 7,50 доларів, які продають його споживачеві за 15 доларів. Згідно з аналітикою Скарбниці Нової Зеландії, середня собівартість пакунка становить 0,75—1,50 долара, а це означає, що рентабельність продажу для виробників сягає понад 500 % чи вдвічі більше, якщо споживач купує в інтернеті, як тепер ведеться 80.

Як же вдалося захищати колосальні прибутки? Очевидно, що в галузі, де так легко заробляються гроші, можна б очікувати на ринку нових конкурентів, що призведе до зниження цін. У царині спайсів ще доволі місця для нових гравців. За нещодавньою оцінкою Скарбниці, в Новій Зеландії внутрішній ринок оцінюється в трохи понад 100 млн доларів при щорічних продажах 7 млн пакетиків. Але тоді в країні було лише дев’ять великих виробників, причому левова частка ринку припадала лише на двох: Stargate Метта Бавдена і ще одну компанію – Lightyears Ahead.

Щоб зрозуміти, чому концентрація ринку синтетичних наркотиків залишається настільки високою, погляньмо на його найближчого родича – фармацевтичну галузь. Це теж потужний бізнес із чималими прибутками. Згідно з даними ВООЗ 81, маржа прибутковості сягає 30 %, – це менше, ніж дають за новозеландські спайси, але цілком пристойно як на вимір звичайного бізнесу. Можна б припустити, що є простір для стартапів. Проте фармацевтичну індустрію контролює менш ніж десяток потужних компаній.

Однією з причин є необхідність постійно збільшувати інвестиції в науково-дослідну діяльність. Вартість для фармацевтичних компаній розробки нових препаратів і проведення необхідних тестувань сягає 1 млрд доларів, (а в дослідженні фахівців з Університету Тафтса 2014 року наводиться неймовірна цифра – 2,6 млрд доларів) 82. Компаніям доводиться фінансувати і вдалі, і невдалі проекти. У 2006 році компанія Pfizer припинила розробку торсатрапібу, ліків від високого вмісту холестерину, витративши на їх розробку 800 млн доларів 83. Ба більше, фірми, які можуть собі дозволити досліджувати кілька препаратів одночасно в кількох нових царинах, краще захищені від ризиків утрати одного проекту. Для інвестування в дослідження потрібні грубі гроші, а дрібним фірмам доводиться для участі в цьому вишкрібати засіки.

Далі, фармацевтичним компаніям постійно доводиться викеровуватися з-поміж складних юридичних правил. Навіть фармацевтичні гіганти іноді потрапляють у тарапати через те, що не змогли подолати численні перепони, покликані захистити пацієнтів. У 2012 році компанія GlaxoSmithKline погодилася сплатити найбільшу в історії охорони здоров’я в США компенсацію у розмірі 3,3 млрд доларів за шахрайство, пов’язане з неправильним брендингом антидепресанту, що його призначали дітям до 18 років, і приховування інформації про протипоказання під час лікування діабету. Нещодавно багатомільярдні компенсації сплатили також Johnson & Johnson та Pfizer 84. Великим компаніям простіше виконувати закони й компенсувати збитки при їхньому порушенні, бо в них більше фінансових ресурсів на штрафи, ніж у стартапів і малого бізнесу.

Обидва ці випадки стосуються й індустрії спайсів. Китайські хімікати не такі вже й дорогі, але наркотик може витримати на ринку до заборони лише кілька місяців, а це означає, що спайс дасть прибуток тільки якщо виробник має можливість швидкого збуту великих обсягів товару. Та й деякі наркотики себе не виправдовують, а тому в разі невдачі виживають лише ті компанії, які можуть геджувати свої ставки, інвестуючи одразу в кілька продуктів. А це недешево. Як і у фармацевтиці, збутовикам спайсів треба вміти давати собі раду з динамічними змінами законодавства. Випадкове залучення до препарату однієї з сотень заборонених субстанцій означатиме неуникність чималого штрафу або й судового вироку про ув’язнення. Великі компанії мають істотний юридичний ресурс, аби долати регуляторні заковики, і фінансові ресурси, щоб вижити в разі негараздів.