Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

«Легальні наркотики» звучить безпечніше, ніж «нелегальні». А насправді вони часто становлять більший ризик. Якщо йдеться про давніші наркотики рослинного походження, як-от марихуана, кокаїн або навіть героїн, споживачі принаймні знають, що їм пропонують. Куріння сигарети з марихуаною трохи безпечніше за крек, котрий дрібку безпечніший за героїн. А от про ризики легального синтетичного наркотику, який усього кілька днів як з’явився на ринку, невідомо нічого. Таємничий білий порошок може бути дуже сильним і досить легким, проте дізнатися про це можна тільки прийнявши його.

Кількість жертв легальних наркотиків невпинно зростає. Річард Філіпс, 26-річний британець, одержав ураження головного мозку після куштування «нейтронної бомби» (відомої хімікам як C 18H 22INО 3). Через кілька тижнів після цього 21-річний житель Манчестера Джейк Гарріс устромив собі в шию ніж, перебуваючи під впливом цього ж наркотику. На той момент «нейтронна бомба» була абсолютно легальною в Британії; через кілька днів після смерті Гарріса влада заборонила цей препарат.

У лондонській наркокрамниці я ще раз спробував витягти з продавця трохи інформації. Я поцікавився, чи схожий ефект у пропонованих ним новинок.

– Ні, не схожий, – відповів він твердо, ніби підкреслюючи, що ефекти різні. – З огляду на закон, я не можу вдаватися в деталі. Було б набагато простіше для всіх, якби я міг, – стенув він плечима.

Пошук наркотиків в інтернеті також не дає оптимістичних результатів. Надибав я одну історію, як чоловік у Болтоні помер через кілька хвилин після куріння псі-клону. Трьох 15-річних юнаків шпиталізовано з кривавою блювотою після «Годинникового помаранча». Про це навіть деякі продавці знають.

– Є набагато кращі речовини, – сказав продавець, показуючи на викладені пакетики, – проте ці препарати легальні, бо нема підстав такими їх не вважати, якщо ви розумієте, про що я.

Тобто ще не зареєстровано, що хтось через них помер; отож вони й продаються, хоча й можуть завдати більше шкоди, ніж уже заборонене екстазі.

Ненормальним є той факт, що регулятори ринку легальних наркотиків лише заохочують розробку ще більш небезпечних речовин. За звичайних ринкових умов виробники були б зацікавлені у виробництві наркотиків, які дурманять людей, але не шкодять їм. Ніхто не купував би шкідливі препарати, якби існувала нешкідлива альтернатива. Конкуренція заохочувала б до новаторства в цій галузі: кожна фірма адаптувала б свій рецепт таким чином, щоб препарат викликав у споживача ейфорію й не завдавав шкоди. Саме це характерно для інших ринків: у промисловості напоїв вина, що викликають сильне похмілля, поступаються м’якшим ґатункам; легкі сигарети з низьким вмістом дьогтю успішно розширили свою нішу попри сумнівність заявлених властивостей.

Натомість індустрія легальних наркотиків працює в протилежний спосіб. Гра в кота й мишки між виробниками і поліцією зумовлює, що наркорозробники зосереджуються на зміні формули, щоб нова речовина відрізнялася від уже забороненої. Тому команди розробників у лабораторіях нарковиробників не переймаються тим, щоб їхній продукт ставав кращим і безпечнішим. Натомість вони просто винаходять щось, що достатньо нове, аби легально продаватись. А якщо виявиться, що препарат завдає серйозної шкоди споживачеві, його однаково заборонять, і треба буде випускати новітню версію. Ці збочені стимули ведуть до того, що з кожним новим синтетичним наркотиком усе менше йдеться про безпеку. Більшість новинок – «синтетичні канабіноїди», що нібито відтворюють ефект канабісу. Кілька років тому такі заяви звучали правдоподібно. Проте з кожним новим поколінням заборонених наркотиків виробники покроково змінюють формулу, і ефект усе більше віддаляється від колишньої сигарети з марихуаною. Росс Белл із Новозеландської фармацевтичної фундації каже, що постійні маніпуляції з хімічним складом дали «наркотики-франкенштейни», і нинішні спайси більшою мірою, ніж попередні продукти, викликають тривогу, прискорене серцебиття, галюцинації й депресію.

У деяких країнах робилися спроби запровадити цілковиту заборону на легальні наркотики, щоб ураз оголосити поза законом усі нові психоделіки на ринку. У 2015 році Велика Британія оголосила про плани заборони на зразок ірландської ініціативи кількома роками раніше. Однак такі заборони мають ті самі вади, що й стара система: щоб заборонити препарат, спершу слід довести, що він «психоактивний», а доки будуть доводити, виробники збиватимуть швидкі гроші. Ірландська заборона зменшила кількість наркокрамниць, але бізнес просто перейшов в інтернет. Згідно з дослідженням Єврокомісії 79, з часу заборони кількість молоді, що споживає спайси, навіть трохи зросла.