З цих міркувань на ринку спайсів більш упевнено почуваються саме великі, а не дрібні фірми, що істотно відрізняється від ситуації на ринках традиційних наркотиків, котрі, як ми побачили у розділі 3, тяжіють до забезпечення участі менших груп у країнах із більш розвиненою поліційною системою, щоб мінімізувати ринок свого виявлення. А в світі спайсів усе навпаки: виживають компанії, які мають інноваційний ресурс і здатні дати собі раду з законодавством.
• • •
Навіть у кращі часи непросто придушувати наркобізнес. Картелі – експерти в подоланні оголошуваних урядом перепон. Однак феномен спайсів – зовсім інша проблема. Зазвичай складності пов’язані з виявленням і засудженням порушників закону. Проте в цій ніші наркономіки наркоторгівці закону не порушують: просто вони грають на випередження. То як бути з таким бізнесом?
Регулятори щосили прагнуть давати раду цій індустрії, що спирається на інновації. У галузі високих технологій такі сервіси, як Google і Facebook , створюють нові юридичні й моральні дилеми щодо захисту приватності і даних швидше, ніж суди встигають ухвалювати рішення з їхнього приводу. У банківській справі темпи фінансових інновацій з наближенням краху 2007 року завадили владі розгледіти нагромадження кредитно-дефолтних свопів, забезпечених боргових зобов’язань та інших вигадливих продуктів, які поставили галузь над прірвою. Навіть сьогодні в умовах фінансових інновацій регулятори пасуть задніх. Ухвалений 2010 року закон Додда—Френка, який мав запобігти банківським ризикам, що ледве не знищили світову економіку 2007 року, і через п’ять років ще не працював повною мірою. Тим часом волл-стрітівські вундеркінди понавигадували нові складні фінансові продукти, ступінь ризику яких досі не відомий.
Регуляторам жилося б спокійніше, якби вони могли оцінювати інноваційні продукти до, а не після їхнього потрапляння на ринок. На практиці часто-густо це неможливо: високотехнологічна індустрія розвивалася б слимаковим ходом, якби суди мали схвалювати кожний винахід Google , перш ніж дати йому хід, і фінансова галузь зупинилася б, якби регулятори забороняли банкам запускати без їхнього дозволу нові продукти. Водночас в інших галузях суспільні ризики настільки великі, бо так працює регулятор. У фармацевтиці, перш ніж нові ліки підуть у продаж, треба за протоколом пройти всі тести, за їхніми результатами одержати дозвіл державних організацій, як-от Управління продовольства й медикаментів США (УПМ) або Європейська агенція з лікарських засобів. Звичайно, трапляються й помилки. Але назагал доринкове тестування дозволяє відсіяти потенційно небезпечні ліки, перш ніж вони комусь завдадуть шкоди.
Чому б не робити так і зі спайсами? При нинішній системі регулятори не встигають наздоганяти виробників. То там про нове зілля повідомлять, то там – про передоз, а вони приречені вічно запізнюватися з відстеженням шкідливих препаратів. Вони муситимуть продовжувати цю безглузду гонитву, якщо будуть орієнтуватися на новини про чергові новинки або передозування. А що як заснувати УПМ з наркотиків?
У 2013 році саме так спробували зробити в Новій Зеландії. Парламент країни схвалив Акт про психоактивні речовини, що перевернув логіку бізнесу на спайсах. Раніше виробникам дозволялося випускати на ринок свій продукт, а потім його забороняли, якщо він виявлявся шкідливим, натомість тепер виробникам пігулок спочатку треба довести нешкідливість продукту і лише тоді можна одержати дозвіл на продаж. Відтепер заявки виробників розглядатиме нове Управління з регулювання обігу психоактивних речовин, яке матиме повноваження, схожі на повноваження агенцій, що контролюють лікувальні препарати. Власне, реформа перемістила тягар доказів: не уряд ганятиме за новими продуктами в продажу, а виробник доводитиме відповідність препаратів новим стандартам, перш ніж йому дозволять виходити на споживача.
Так ніби все раціонально, а проте лишається чимало суперечностей. Виходить, Нова Зеландія проголосувала за створення першого в світі легального й регульованого ринку синтетичних наркотиків. Управління з регулювання обігу психоактивних речовин не заборонятиме препарати, які лише підзбуджують людей; під заборону потрапляють виключно шкідливі речовини. Напрочуд, закон був прийнятий майже одностайно (був один голос проти, бо той парламентар виступав проти перевірки препаратів на тваринах).
Читать дальше