Томас Тімайєр - Закон Хроноса

Стояв чудовий ранок. Вікна були відчинені, по кімнаті гуляв теплий вітерець. Щебетали птахи, навколо троянд під вікнами гули бджоли та джмелі. Гумбольдт сидів біля ліжка Елізи. Поряд із ним лежала газета й аркуш паперу, на якому було кілька діаграм і формул.

«Він жахливо виглядає»,— подумав Оскар. Неголений, із темними колами під очима. Але вголос, звісно ж, юнак нічого не сказав. Гумбольдт помітив їх, коли вони вже були в кімнаті.

— О, привіт! — стрепенувся він.— Заходьте. Зараз звільню стільці.

Усі вільні поверхні були покриті книгами, розрахунками, кресленнями й документами. Щоб сісти, чекати довелося досить довго. Оскар вийняв Вілму із сумки, поставив на підлогу, і птах із цікавістю заходився досліджувати всі закутки.

— Вирішив, що поки чекаю тут, можу трошки попрацювати,— сказав дослідник із ніяковою посмішкою.— Самі знаєте, яким нестерпним я стаю, якщо мені нема чим зайнятися.

— Скільки ти вже тут? — запитала Шарлотта.

— Від учорашнього дня.

— Ти провів тут ніч?

— Я… Ох, і не помітив, що сонце зійшло, поки не ввійшла сестра, щоб поміняти крапельницю.

— Як стан Елізи?

— Незмінний. Трохи пізніше зайде професор Вайсшаупт і огляне її ще раз.

— Ти зовсім не спав? — поцікавився Оскар.

— Зовсім трошки. Тут дуже незручно,— Гумбольдт указав на крісло в кутку.— Самі знаєте, мені достатньо години зо дві сну. Крім того, мені спало на думку… Проходьте, сідайте, я вам зараз розповім,— він схопив аркуш паперу й накреслив кілька горизонтальних ліній.— Це має відношення до того, що я назвав законом Хроноса.

— Ніколи не чула про такий закон,— зауважила Шарлотта.

— Тому що досі його ще ніхто не сформулював,— відповів Гумбольдт.

Оскар схилив голову, щоб краще розглянути, що зобразив батько.

— Хто такий Хронос? Або що таке? — запитав він.

— Хронос — це бог,— пояснив Гумбольдт.— Бог часу в грецькій міфології. Породжений з темного хаосу, він створив срібне світове яйце, з якого з’явився бог сонця Геліос. У деяких документах Хроноса дорівнюють до титана Кроноса, батька Зевса. Найдавніше його зображення — елліністичний барельєф із безбородим обличчям та крилами. Але з середини чотирнадцятого століття його представляють бородатим старим із косою та пісковим годинником. Я знайшов ілюстрацію в одній із моїх книг,— він повернув том так, щоб вони змогли розглянути картинку.

— Володар часу і смерті,— пробурмотіла Шарлотта.

— Ми думали, що перемогли його,— сумно додав

Гумбольдт.

— Думали? — насупився Оскар.— Але ж перемогли. Ми змінили історію.

На губах дослідника промайнула ледь помітна посмішка, що зникла так само швидко, як і з’явилася.

— Ми домоглися часткового успіху, це правда. Але чи вдалося нам змінити історію надовго, це ще питання.

— Ти говориш загадками.

— Правда? — Дослідник знову захлопнув книгу.— Напевно, ти маєш рацію. Можливо, позначається втома. Попрошу поставити мені розкладне ліжко, щоб можна було хоч трохи витягнути ноги. Але спочатку хочу показати, що я знайшов.— Він узяв папір: — Ось пряма часу, по якій ми рухаємося. Пряма, на якій спочатку загинули імператор з імператрицею, а потім убили Елізу.— Він поставив позначки на лінії. Після цього все закрутилося шкереберть, дійшло до громадянської, а потім і до світової війни, що охопила увесь світ і знищила все у вогні. Все це витікає з документів, які я сам собі відправив. Підтверджується подорожами, які я здійснив на машині часу. Тут, тут і тут,— поставив він іще три позначки.— Ти, Оскаре, забрався ще далі в майбутнє. Ось сюди,— поставив він штрих із правого краю аркуша.— У цей час уже панували машини, а люди, немов пацюки, животіли під землею. Але це не повинне нас хвилювати. Як і доля Берінгера, якого ти залишив у майбутньому. Ця пряма часу обрізана завдяки нашому втручанню. Ґрунтуючись на теорії, що час можна змінити, через те, що історичні події утворюють причинний ланцюг, ми повернулися в момент, що передує вбивству імператора, і запобігли йому. Виникла нова пряма часу, наша пряма. Ви стежите за моєю думкою?

Оскар кивнув. Незважаючи на велику кількість інформації, він приблизно розумів, про що йдеться.

— Хочеш сказати, що ми змінили майбутнє?

— Не тільки змінили,— відповів Гумбольдт.— Стерли. Ми видалили стару пряму і замість неї створили нову. Імператор урятований, убивство Елізи відвернене, Берінгер сидить у в’язниці, а не застряг у майбутньому, людство отримало надію на мир… Принаймні, ми в це вірили.