Існувала та продовжує існувати точка зору, яка обмежує права людини лише громадською сферою. За такого підходу сімейні відносини, в тому числі сімейне насильство, розглядалися як проблеми, що перебувають за межами прав людини. Щоправда, переміг інший підхід: насильство у приватній сфері визнано порушенням прав людини, яких також треба дотримуватися, і держава має це контролювати.
На міжнародному рівні було визнано головну феміністську вимогу – «зруйнувати розмежування на громадське/приватне та поширити права людини на стосунки між окремими особами» 6 6 Бремс Е . Вороги чи союзники? Фемінізм та культурний релятивізм як дисидентські голоси в розмові про права людини // Права людини: Концепції, підходи, реалізація / За ред. Б. Зізік. – К.: Вид-во «Ай Бі», 2003. – С. 156.
. Тож тепер акти насильства над жінками розглядаються як порушення прав людини, що знайшло підтвердження в документах і практиці Європейського суду з прав людини.
Дім має бути центром, але не кордоном життя жінок.
Маргарет Тетчер
Проведені у вересні 1995 року в Пекіні Четверта Всесвітня конференція ООН зі становища жінок та Форум громадських організацій сконцентрували увагу на нових проблемах жінок, особливо на проблемах насильства, участі в політичній діяльності, становища знедолених. На конференції було прийнято «Платформу дій», що визначила дванадцять головних проблемних сфер становища жінок у світі та шляхи його поліпшення.
До цих головних проблемних сфер віднесено: боротьбу з жіночим зубожінням, рівний доступ до освіти та професійної підготовки, забезпечення рівних можливостей для участі жінок в управлінні та ухваленні рішень, забезпечення доступного та недорогого медичного обслуговування, боротьбу з насильством, проблеми жінок та військових конфліктів, жінок і навколишнього середовища, жінок і засобів масової інформації, жінок та економіки, проблеми дівчат, інституційні механізми поліпшення становища жінок, права людини і жінки.
Варто зазначити, що український уряд підписав «Платформу дій», чим узяв на себе певні зобов’язання як перед міжнародною спільнотою, так і перед українськими громадянами щодо її реалізації.
До загальновизнаних порушень прав жінок належать проблеми насильства над жінками та проблеми приниження жінок. Але права жінок не можна звести лише до боротьби з цими ганебними явищами.
Щоб зробити жінок більш захищеними, голова Центру глобального жіночого лідерства (США) Шарлотта Банч запропонувала «розширити підхід до прав людини, щоб це поняття поширювалося і на власне жіночий досвід» 7 7 Банч Ш . Права жінок як загальнолюдські: новий погляд на права людини // Права людини: Концепції, підходи, реалізація / За ред. Б. Зізік. – К.: Вид-во «Ай Бі», 2003.
.
Вона також виділяє чотири основні підходи до поєднання прав жінок із правами чоловіків. Розглянемо їх, оскільки вони мають реальну перспективу бути врахованими в практичній діяльності щодо захисту прав жінок.
1. Права жінок як політичні і громадянські права – «врахування особливих потреб жінок як уже визнаних політичних і громадянських свобод «першого покоління». Такий підхід передбачає більшу увагу до жінок, які потерпають через порушення загальних прав людини, а також до особливих видів зловживань, що їх жінки зазнають через свою належність до жіночої статі».
2. Права жінок як соціально-економічні права. При такому підході розглядається становище жінок щодо загальнолюдських прав «другого покоління», зокрема право на харчування, охорону здоров’я, притулок та роботу. В такому контексті посилюється увага до прав жінок на працю, свободу від насильства на робочому місці, право на об’єднання в організації, запобігання бідності жінок. Бідність не є винятково жіночим явищем, але переважну більшість бідних становлять саме жінки, зазначає Шарлотта Банч.
3. Права жінок і закон. Третій підхід до прав жінок як прав людини характеризує створення нових юридичних механізмів протидії ґендерній дискримінації. Наявні політичні та юридичні інститути мають працювати в інтересах обох статей. Розробка та прийняття антидискримінаційного законодавства, законів проти домашнього насильства, торгівлі людьми є прикладами реалізації такого підходу. Міжнародне правове підґрунтя для інкорпорації такого підходу надає насамперед, Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.
4. Феміністична трансформація прав людини – «трансформація концепції прав людини на користь феміністичних позицій, з найповнішим урахуванням реалій життя жінок». Цей «трансформаційний» підхід поєднує права жінок із правами людини, а далі змінює концепцію прав людини з урахуванням інтересів жінок. Як зазначає Ш. Банч, його можна застосувати до будь-якого питання. Його прихильники переконані, що реальне включення прав жінок до системи прав людини вимагає перебудови всієї цієї системи, що зближує їх з тими, хто відстоює соціально-економічні та колективні права.
Читать дальше