Катерина Кулик - Лаовай

В якийсь момент я відчула себе дуже щасливою, я не знала, скільки часу минуло, я стояла по коліна в морі і поруч нікого не було. Солоні морські хвилі лоскотали мені ноги, а солодкі хвилі щастя вібрували у всьому моєму тілі. Я не відчувала ні плину часу, ні вітру, ні прохолоди. Мені здавалося, одна моя частина розчинилася у морі, а інша плавно розчинялася у небі, думки танцювали у пустоті, і погляд заворожливо зупинився на кроні дерева. Я бачила кожну маленьку детальку листочків, від стебла до жилок, як вони разом гармонійно колихалися у темряві, і тут я відчула тепло між ногами – я пісяла в море. Все у мені вимкнулось у той момент, а фізичні процеси продовжували йти самі.

Раптом щось вибухнуло, це мене жахливо налякало, і я сіла в море, здавивши у руці пляшку від пива. Потім я побачила у небі яскраві іскри червоного кольору. Я не могла поворухнутись, тіло мені заціпеніло і процес мислення також, я закрила з переляку очі, і переді мною постала страшна картина вибуху у Хіросімі, з грибоподібною хмарою диму. Здавалось, тут станеться зараз таке саме. Я відкрила очі – їх засліпили кольорові феєрверки, які розсіялись у небі світлими барвами – серфери святкували річницю.

Так я і сиділа, засліплена, поки мене не знайшла Рита. Вона витерла мене серферським рушником, одягла на мене свою запасну сукню з довгими рукавами і повела на пляж подалі від вогнів бару. З кожним кроком у темряву мені ставало легше дихати і бачити, і я знов запалила ментолову цигарку. Ми прийшли на місце, де на ковдрі лежали Брайан і Кім і дивилися на зорі. Я теж лягла поруч, мені стало дуже затишно, я скрутилася в ембріонний клубочок і розглядала всесвіт, всі мовчали.

Я згадала про те, як ми з Вейвей йшли сходами довжиною три кілометри, і мені тоді здавалось, що містечко Далі ось вже зовсім близько. Я згадала, що всі великі досягнення починаються з маленьких успіхів. Я не дуже впевнена в тому, чим саме мені потрібно займатися у цьому житті, але я знаю, що маю пристрасть до багатьох речей, і мені необхідно лише трошечки дисципліни, щоб підтримувати цю пристрасть у погані дощові дні, коли не хочеться нічого робити, і я, можливо, знайду свою велику мету.

Сама того не помітивши, я згадала все це вголос, і Кім, як справжня американка, одразу мала відповідь на мою проблему. «Тобі треба зробити список і слідувати йому, список з тридцяти речей, які ти мала б виконати до тридцяти років». «Але ж я себе знаю, – заперечила я, – якщо мені дати шість років на виконання якогось завдання, я почну його робити в останній шостий рік». «Ну тоді зроби список із 25-ти пунктів, які треба виповнити до 25-ти років», – запропонувала Кім. «Чудова ідея», – погодилась я.

Мене вже майже зовсім попустило після грибів, і ми почали думати, що ж би такого я бажала зробити за цей наступний рік. Треба бути реалістом, але також дозволити собі мріяти, має бути якийсь баланс у цьому списку. Я у школі була відмінницею і знаю точно, що дуже розчаруюсь, якщо не виконаю всіх пунктів, але Кім каже, що слід писати те, чого хочеш, навіть якщо не знаєш точно, як ти це отримаєш. Ну добре, погодилась я, давай тоді допоможи мені придумати відправну точку – перший пункт, а далі, може, в мене фантазія розіграється.

Кім все ще десь не на цій планеті, вона задумливо потягує цигарку і каже:

– Літати, я завжди хотіла літати.

– Я згодна, що треба мріяти і шукати виповнення своїх мрій, але, Кім, я вчила у школі закони фізики і майже впевнена, що полетіти ти можеш хіба згори вниз.

– Ну а чому не можна літати на пароплані, чи повітряній кулі, чи з парашутом, чи навіть на літаку кінець кінцем?

– Ну добре, – погоджуюсь я, – цей пункт доволі гнучкий, тому з нього і почнемо».

«1. Літати», – записую я і дивуюсь своїй впевненості в тому, що цього року я таки полечу (літаки не рахуються).

– Знаєш, я давно вже хотіла кинути палити, але мені так страшно, бо вже не уявляю себе без цигарки, і так часто пробувала це зробити і ніяк не виходить, – сказала я і запалила нову ментолову цигарку.

– Тоді треба записувати другим пунктом, – запевняє Кім. – Головне – створити правильний намір, а привести його в життя буде легко.

Брайан несподівано прокидається і починає говорити про магію рослин у Амазонії.

– Місцеві жителі Південної Америки, – каже він, – дуже вірили у те, що у рослинах, як і в тваринах, живуть духи, і тому вони мають багато священних рослин. Аюваска серед них королева, одна із наймогутніших рослин у світі. У Перу під наглядом шаманів проводять групові церемонії, під час яких учасники п’ють аюваску і кожен відправляється у власну подорож – самовідкриття та пошук в собі.