СтаВл Зосимов Премудрословски - Відрижка зубасті лягушки. Гумористичний роман фентезі

– – Стояти!! – рикнул Стася.

– -Ти хто?? – спросіл від страху ватажок – – Я твій господар, зрозумів?

– – Так.

– – назвемо, раб мій!

– – Мед … – – Як?

– – Мед…

– – Старший муха Мед?

– – Можна просто: «муха Мед».

– – Муха Мед … – Стасян похитав головою. а вага її чому Мед?

– – Солодкий такий, знаєш? Бджіл носить…

– – Мед, чи що?

– – По-вашому – Мед, а по-нашому – Мед. Ну ладно, ми полетів…

Головний мух спробував відірвати лапи, але було вже пізно, і вони разом змахнули крилами, але земне тяжіння тримало горобця нерухомо, і він зрозумів, що потрібно підстрибнути і цвірінькнув:

– – Еврика!!! і Він підстрибнув спиною, як ніндзя. Мухи вловили повітряний потік і понесли лисого над землею пузом вгору. З рядом стоїть сміттєвого бака, виглянув той самий кіт і стрибнув убік живого дзижчить коричневого літального грудки.

– – Вище, вище, муха Мед!!! – заорал Стася, на незрозумілою для людини і кота мовою, але мухи його зрозуміли і після п'ятнадцятого з'їденого їх товариша, відразу ж беззаперечно виконали його веління, на всі сто. Так він став господарем рою, а їх колишній ватажок добровільно прийняв посаду другого пілота і погодився в особі всіх своїх родичів, що якщо хер Стася їх не зжере, то вони готові служити йому вірою і правдою. Так лисий опромінених горобець увійшов до лав пернатих і навіть, більше того, він став літати в два рази швидше за своїх родичів і вище, як справжній Орел.

Гордий орел в небі літав і побачив, як до нього з землі наближається конкурент. До селю, ніхто не міг і не мав право підніматися на рівень Орла, а цей …?!? – просто, хам і невіглас!! – подумал Орел і вхопив на льоту Стася лапою, і підніс до свого страшного, потужному, великим дзьоба.

– -Ти хто???? – проричал він, як грамофон, на все небо і витріщив очі, як справжній горець, оплёвивая горобця смердючої трупної слиною хижака, як співак – мікрофон і сдувая прилипли мух. Пару сотень мух здуло відразу, без лап.

– – Яа? Еее, я цей… Орел. – іспугано тремтячим голосом відповів Стася. – как ти, еее …, теж хижак.

– – Тримайся господар, ми з тобою!!! – хором прожужжали і пошепки, що залишилися пів мільйона мух.

– – Орел, чи що?! Даааа?? – Орёл відкрив свій дзьоб, та так, що туди міг поміститися не тільки горобець, а й мухи, які навіть нітрохи не злякалися, а навпаки: звузили свої очі і разом задзижчали.

– – Звичайно я Орел!! – прокричав Стася і спробував вибратися з-під пазурів м'язистого монстра небес. Але Орел з дитинства, як і всі діти, боявся щекоток і його бажання, розчавити хама і самозванця, увінчалася провалом. Віддані горобця мухи, щосили, крилами і хоботками, залоскотали п'яту, лапи орла.

– – Вах вах вах вах!!! – засмеялся примусово, реальний хижак небес, місцевого географічного розташування, потім не витримав і розтиснув свої могутні кігті. Воробей розправив кістки хребта і зайняв горду позицію.

– – Так! Я Орел, як і ти!! – заорал горобець, знизивши свій голос, октав на п'ять і закашлявся від контроктави.

– – А що такий, кашляєш? болі що спокійно запитав Орел Стася.

– – Простив, поки летів. Піль, курив, балель … – ответіл з пантами, підтанцьовуючи, горобець.

– – Балель, кажеш? – почесал підборіддя другий лапою пурхають Хижак. а вага її що такий маленький??

– – Інший парода!! Даааа?! йміть замислюючись, відповів Стася, повністю увійшовши в кураж артистизму.

– – Хе, знову від мазав … – За млів Орел. – А що такий смердючий? Фу, тухнещь? – сморщіл дзьоб горець. – Ти що, потієш

– – Аж ніяк, про, мій старший брат! Я просто, еее … – завіс у відповіді горобець.

– – пернул. – шёпотом прожужжала старший муха Мед, нині другий пілот. – скажі, що пернул, з'їли не свіжий, тухлий гавно…

просто, сильно жерти хотель.

– – Я гавно НЕ жру, дебіл. – наехал Стася.

– – Хто, це тобі шепоче? – услишал і обурився, насторожено орел і озирнувся по сторонах.

– – Це я, муха Мед … – хотел було представитися, головна і єдина муха в зграї, але його, дзьобом попередив горобець, похитуючи з боку в бік, як, вказівним пальцем, забороняють воспіталкі дітям.

– – Що за Борошно мет? Тебе тяк звуть? – удівлённо запитав Орел.

– – Ні. Мене звуть Стася.

– – Стася?? Вірмен чи що?

– – А Мед звуть мій кишечник. – начал було горобець.

– – Так, я його кишечник і звуть мене муха Мед, решті орган все мух – мужик, а я – жінок – шлунок, який переварив не те, що потрібно, по молодій дурниці. – від мазав старший муха і заткнув.