Леонид Платов - Секретний фарватер

Ковші пролітали над головами, наче велетенські зловісні птиці. У повітрі іскрилися міріади піднятих водяних крапель.

Люди рухалися у цій імлі, що світилася, як безплотні тіні, як душі утоплеників.

Олафсону захотілося перехреститись. Чи не ввижається це йому?

Матроси обох транспортів працювали мовчки. Лише коли-не-коли лунали, підганяючи їх, вигуки боцманів.

Олафсон озирнувся. Підводний човен змінив позицію, погойдуючись уже із зовнішньої сторони шхер. Зрозуміло! Прикриває кораблі, що перевантажувалися, від можливого нападу з моря. Високий берег материка, очевидно, не вважався небезпечним. Олафсон пригадав, що поблизу немає населених пунктів.

Але те, що відбувалося, не можна пояснити! Адже Англія і Німеччина перебувають у стані війни. І ось в одному із закутків шхер зійшлися англійський транспорт і німецький підводний човен! їх розділяє тільки норвезьке судно, — Норвегія нейтральна.

У проріхах туману над головою чорніло небо, наче проталини в снігу. Невдовзі небо почне бліднути.

Вигуки, що підганяли матросів, стали різкішими, теми навантаження посилився. Пара валила від матросів, які поквапно снували туди й сюди. Зате Олафсон промерз, весь задерев’янів, сидячи на своєму сідалі і боячись поворухнутися.

Не чекаючи, доки закінчать вантажити, він так само обережно повернувся через ілюмінатор до своєї каюти.

Уранці його розбудив Однорейсовий моряк.

— Капітан запрошує на мостик. Знімаємося з якоря, херре Олафсон, — запобігливо доповів він. — А як вам спалося цієї ночі?

Олафсон скоса поглянув на його шахраювато-пришелепувату фізіономію.

“Мені, знаєш, снився дивний сон”, — хотів був сказати він. Але вчасно стримався, промовчав.

Біля Ставангера судно вийшло із шхер, і служба Олафсона закінчилась.

Та, сходячи з мостика, він устиг звернути увагу на те, що курс змінено — стрілка компаса вказує на південь, а не на південний схід.

— Надійшла телеграма від власників вантажу, — мимохідь сказав старший помічник, що стояв на вахті. — Вантаж переадресовано із Копенгагена в Гамбург.

Гамбург? Цього слід було чекати. Гамбург чи Бремен! Недаремно ж никав біля судна німецький підводний човен!

На мостик лоцман уже не піднімався — тим більше, що Північне море пройшли майже в суцільному тумані, рухаючись за зчисленням, раз у раз подаючи гудки, щоб не зіткнутися з яким-небудь зустрічним кораблем.

У Гамбурзі лоцман зійшов на берег і влаштувався в готелі — так остогидло йому на транспорті. Стоянка не повинна була затягнутися, до різдва хотіли бути дома.

За своїм звичаєм, Олафсон коротав час у ресторанчику при готелі. Там, другого чи третього вечора, його розшукав Однорейсовий моряк.

Ногою він підсунув стільця, і, не питаючи дозволу, підсів до столу. Обличчя його було розпалене, осклілі очі непорушні.

— Наш капітан, — оголосив він, — зробив страшенно велику дурницю в своєму житті!

— Не розумію.

— Звільнив мене! Щойно я трохи посварився з ним, і — бах! — він одразу ж вигнав мене, мало не в шию! Гарно, га?

Старий лоцман відсьорбнув пива і глибокодумно обсмоктав довгі звислі вуса. На язиці крутилося запитання: чому Однорейсовий моряк вважає це дурницею, та ще й страшенно великою?

Але тому потрібен був слухач, а не співбесідник.

— Що ви п’єте? Пиво? А чому не ром? “Дехто ладен закласти жалування й душу на додачу, що в ром не підмішано й краплі води!” Чи як там у вас? Ви чудово розповідали в Кіркенесі цю стару легенду. Кельнере! Рому!.. Отаке-то! Дурень капітан на колінах умовлятиме мене залишитися на кораблі!

— Умовлятиме? — недовірливо перепитав Олафсон.

— Саме умовлятиме! Інакше я, повернувшись додому, розповім усе, що знаю про нього і про цього “Летючого Голландця”!

Від подиву Олафсон розхлюпав пиво, яке підносив до рота.

— Тс-с! Тихо! — застеріг Однорейсовий моряк. — Ви, виходить, не впізнали “Летючого Голландця?” А ще самі розповідали про нього, і з такими подробицями!

Він відкинувся на спинку стільця і зареготав. З сусідніх столиків на нього почали озиратися.

Однорейсовий моряк перейшов на шепіт:

— Але ж ви не могли чекати, що “Летючий” з’явиться перед вами у всьому своєму старомодному вбранні! З подертими вітрилами і скелетами на реях? Часи змінилися, херре Олафсон! І вашому “Летючому Голландцеві” також довелося змінити зовнішній вигляд. — Він кивнув кілька разів: — Так-так! Той самий підводний човен, що супроводжував нас у шхерах! Деякий час він смакував свій ром.