Роберт Стівенсон - Корабельна катастрофа

Ми прочитаємо, що всесвітньовідомий роман «Острів скарбів» Стівенсона присвячено «містерові Л. О.», який допоміг авторові написати цей роман, і довгий час думатимемо: за цим криптонімом, певно, приховується той, хто брав участь у подіях і розповів про них Стівенсонові… Згодом найдоскіпливіші з нас вичитають, що «містер Л. О.». — ніякий не колишній пірат і не прототип жодного з героїв, а тринадцятирічний хлопчина Ллойд Осборн, названий син Стівенсона, що разом із письменником придумав цю гру — гру в острів скарбів, пов'язану з ним захопливу одіссею і всі ті пригоди, що їх переживають персонажі роману. Дощовими осінніми вечорами в далекій Шотландії народжувалась історія про скриню Біллі Бонса, уточнювалась топографія Горба Підзорної Труби та острівця Скелета… Згодом усе це прийшло до читача в романі «Острів скарбів». І ніхто не вірив, що це — не бувальщина, а вигадка дорослого й малого мрійників. Перші біографи Стівенсона навіть намагалися «доточити» події «Острова скарбів» до його життя, бо їм здавалося: пояснити по-іншому появу цієї книжки дуже важко. Проте в літературі є свої закони чудес. І найкраще тому підтвердження — саме «Острів скарбів».

Що ж до легенд, то їх за життя письменника народилося чимало. Життя його справді було незвичайним. Мабуть, іще й досі жителі островів Самоа, переповідають легенди про Тузіталу — так вони називали Стівенсона (місцевою мовою це означає «Оповідач»). Там, на одному з цих островів — Уполу, — на вершині високої гори, зусебіч відкритої морю, його й поховано. На могильній плиті викарбувані слова із вірша Стівенсона: «З моря вернувся моряк, і мисливець вернувся з горбів». Від покоління до покоління передається серед самоанців розповідь про цього білого, який не тільки розказував їм цікаві бувальщини, а й захищав їх од колонізаторів, відстоював їхні людські права. Тут він, за його власними словами, «радісно жив і радісно помер…»

Стівенсон з раннього дитинства хворів на сухоти і тяжко страждав усе своє життя. Чому ж він вважав, що «радісно жив»? Мабуть, тому, що його супроводила радість творчості, тому, що він завжди вірив у добрих, мужніх і справедливих людей.

Роберт Льюїс Стівенсон народився в столиці Шотландії, Едінбурзі, 13 листопада 1850 року. Дід його й батько будували морські маяки, вважаючи своє ремесло одним із найпотрібніших людям. Цю віру перейняв од них і Роберт Льюїс; він мав намір успадкувати їхню професію. Але хвороба перекреслила всі його плани. Єдиною втіхою в його безрадісному існуванні стали книжки. Читаючи їх, Стівенсон жив у мріях тим життям, яким йому хотілося б жити; завдяки книжкам він спізнався з тими героями, які стали для нього втіленням благородства й мужності. Саме такі герої згодом пішли в світ з-під романтичного пера письменника, який усією своєю творчістю сповідував оптимізм і віру в людей, завжди готових до подвигу.

1889 року він поселився на Самоа, сподіваючись, що в тамтешньому кліматі здоров'я його зміцніє. На жаль, цього не сталося, 3 грудня 1894 року Стівенсон помер.

Тут і народилася більшість книжок Стівенсона, події яких відбуваються і в далекій Шотландії, і в інших країнах.

У творчості багатьох письменників нерідко одна з книжок заступає собою для читача решту їхніх творів. Така доля спіткала і Стівенсона. Дехто навіть вважає його автором одного-єдиного твору — роману «Острів скарбів». Однак за п'ятнадцять років своєї — не такої вже й тривалої — літературної діяльності Стівенсон написав сорок томів художніх творів. Недарма в одному з листів він писав, що для нього «життя — це література». Крім «Острова скарбів» він створив романи «Ночівля Франсуа Війона», «Викрадений», «Катріона», «Чорна стріла», «Володар Баллантре», «Гермістонська гребля», «Корабельна катастрофа», незакінчений роман «Сент Ів», повість «Будинок на дюнах», збірки новел «Вечірні оповідання на острові» та нарисів «Примітки до історії», присвячені життю самоанців.

Стівенсон був чудовим поетом (збірка «Дитячий квітник віршів»). Один із його віршів — «Вересовий мед» — став окрасою англійської поезії.

Стівенсон був також драматургом, літературним критиком і публіцистом («Начерки про добре знайомих людей і книги», «Спогади і портрети» тощо).

Письменник добре знав усе, що діється на Самоа, глибоко тим переймався і розповідав усьому світові про безчинства британських колонізаторів, про їхній режим терору на островах. Протягом кількох років він друкував у газеті «Таймс» свої публіцистичні листи, в яких гнівно таврував колоніалізм. Він один із перших серед письменників заявив протест проти британської агресії в Трансваалі. 1890 року Стівенсон написав свого знаменитого «Відкритого листа шановному докторові Гайду з Гонолулу», де захищав добру пам'ять якогось Дам'єна, що тривалий час жив разом із хворими на проказу. Відмітаючи наклепи на Дам'єна, Стівенсон захоплено писав про його високий подвиг. Збираючи матеріали про Дам'єна і перевіряючи факти, письменник сам тиждень прожив разом із хворими на проказу. Це свідчить про його надзвичайну громадянську мужність.