Юрій Дольд-Михайлик - У чорних лицарів

На щастя Шульца і Домантовича, поки що такої змоги у начальства не було. Вони могли, з піною на губах сперематися з приводу якоїсь дрібниці, тут-таки вести листування на зовсім інші теми.

Одне таке "настільне" листування наведемо цілком, бо воно допоможе розібратися в ситуації, яка склалася в школі останнім часом.

"Мишко! Йолоп! Якого чорта тебе понесло в ефір?"

"А що я мав робити, коли твій хрещений (так Домантович називав Нунке) мені заявив: "Покажете себе на роботі. Можливо, затвердимо вас на постійній посаді вихователя". Мусив же я попередити, щоб, про всяк випадок, кожного дня протягом двох тижнів чекали від мене цікавої Інформації?"

"А знаєш, що ти наробив своїм виходом в ефір?"

"Здогадуюсь. І дуже жалкую, що запеленгували. Тепер буде важче..."

"Передавач там, де й був?"

"Балда! А що ж - я буду носитися з ним, як дурень з писаною торбою!"

"Мені здається, що тебе навряд чи залишать при школі. А раз ти поїдеш до Києва, немає потреби використовувати передавач. Поінформуєш із перших уст".

"Америку відкрив!"

"А коли тебе залишать при школі все-таки?"

"Інформацію про засилку великої групи диверсантів я передам, хоча б мені довелося одною рукою відстрелюватися, а другою вистукувати текст".

"У такому разі, маєш ще й мої дві руки".

"Ти таки балда, Гришо! Мати свого чоловіка в такому лігві і втратити можливість за кублом стежити?"

"Наші дві голови ми покладемо, щоб попередити про двадцять чотирьох диверсантів. Це тобі не коробочка, з ваксою! До речі, чого ти мене не попередив, що виходиш в ефір?"

"Обстановка склалася дуже хороша, а ваша милість у цей час була у циганочки. Ти знаєш, Гришо, віднині я тебе іменуватиму "циганський барон". Хочеш?"

"Під три чорти!"

На цьому листування обірвалося, бо задзвонив телефон.

* * *

- Вам лист, - сказав Нунке, подаючи маленький, з візерунками конверт.

"Втекла!" - промайнула в голові думка. Обличчя мимоволі розповзлося в щасливу усмішку. Але Фред опанував себе. В міру того, як він читав листа, обличчя його похмурніло...

- Справа не в тому, що вона поїхала несподівано...

Фред мовчав. Мобілізувавши всі свої акторські здібності, він вдавав з себе ображеного закоханого. Хоч йому до свербіння в долонях хотілося дати ляпаса Думбрайту, який, не питаючи дозволу, взяв листа Агнеси і уважно прочитав.

- Ви знали, що вона від'їздить до Рима?

- Я знав, що ви їй це дозволили, але ж їхати мала за тиждень!

- А виїхала сьогодні вночі! І тільки-но банк повідомив, що всі гроші переказала на Римський приватний банк, - з серцем сповістив Думбрайт, жбурнувши листа на стіл.

Як і годилося закоханому, хоч і зневаженому, Фред | узяв листа і поклав у кишеню.

- Що ви скажете про цей вибрик з банком?

- Пізнаю, так би мовити, почерк падре Антоніо.

- Так от що, Фред! У нас немає часу на обговорювання. Ми втратили кругленьку суму, якої вистачило б не на один рік існування школи. Ми можемо втратити й вивіску, таку потрібну і зручну. Ви можете втратити наречену і посаг. Нагадую - солідний, так тисяч із сто доларів, якщо врахувати і спадщину Менендоса.- Назвавши суму, Думбрайт пильно глянув на Шульца.

Той відобразив на своєму обличчі і радість, і тривогу - він добре знав, що від спадщини Менендоса лишилися ріжки та ніжки, і в душі потішався з незграбних хитрощів боса.

- І все це можете повернути тільки ви!

- Як?

- Негайно, найпізніше завтра вранці, вилетівши до Рима, ви того-таки дня розшукаєте Агнесу і повернетеся з нею сюди!

- Згода, Фред? - запитав, посміхаючись, Нунке.

- Згода, - радість у голосі Шульца була неприхована і прозвучала на цей раз абсолютно природно.

- Разом з вами полетить Вайс. Його завдання - будь-що ліквідувати падре Антоніо.

"І наглядати за мною", - додав у думці Фред.

- Збирайтеся: візьміть найкращі костюми, побільше грошей. Якщо ваша спільна з Агнесою подорож сюди стане, шлюбною - це буде найкраще!-Думбрайт говорив про шлюб Фреда з Агнесою як про щось абсолютно вирішене.

Шульц повернувся,, щоб йти, і раптом згадав:

- А ті негайні завдання, які я мав виконати, передати Домантовичу?

- Домантович дуже пошкодив учора ногу, стрибаючи з парашутом. Він довго пролежить, - сказав Нунке.

- А про які завдання йдеться? - поцікавився Думбрайт.

- Перевірити знання прізвищ місцевих керівників, обстановки у п яти слухачів групи "А", - пояснив Шульц.

- Це Домантович може зробити і лежачи в ліжку. Передайте йому, кого саме він має проекзаменувати і ваші спостереження за цими слухачами, - вирішив бос.