Леонід Тендюк: Останній рейс «Сінтоку-мару»

«Офіцер, лейтенант російського флоту, як видно було з уніформи, пішов із капітаном «Мері Томас» у каюту оглянути корабельні папери. За кілька хвилин лейтенант знову з'явився на палубі. Його матроси відсунули накривку люка, і він з ліхтарем спустився в трюм глянути на купи засолених шкур. Перед ним височів величезний ворох, півтори тисячі недавно оббілованих шкур, вилов цілого сезону. За таких обставин лейтенант міг зробити лише один висновок.

— Мені дуже шкода, — каліченою англійською мовою сказав російський офіцер капітанові шхуни, повернувшись на палубу, — але мій обов'язок ім'ям його величності затримати ваше судно як браконьєрське, спіймане зі свіжими шкурами в забороненій зоні. Кара за це, як вам, певно, відомо, — конфіскація і ув'язнення.

Капітан «Мері Томас» знизав плечима вдавано байдуже й відвернувся».

Як бачимо, просто-таки надлюдина, цей капітан «Мері Томаса».

…І «Софі Сазерленд», й інші американські шхуни від островів Бонін попрямували на північ.

Хроніка плавання російських військових кораблів — вахтові журнали, що зберігаються в Центральному державному архіві Військово-Морського флоту СРСР у Ленінграді, свідчить: охорона вітчизняних вод не припинялася ні на мить. В Берінговому морі, біля далеких Командорських островів, наші кораблі патрулювали постійно.

Рапорт командира крейсера «Забияка», капітана 2-го рангу Доможирова від 15 серпня та 10 жовтня 1893 року висвітлює всі ті «романтичні» пригоди «Мері Томас» та інших американських шхун. Ось уривки з нього:

«Знялися з якоря Владивостоцького рейду о третій пополудні. Стараючись якомога швидше прибути в Петропавловськ, вирішив іти Сангарською протокою.

Подальше плавання до мису Лопатка супроводжувалося тихими вітрами; Курильську гряду пройшли в тумані… В Петропавловськ прибув о сьомій ранку.

Вийшов до Командорських островів.

Вітер від зюйд-весту подужчав настільки, що змусив цілу ніч протриматися біля острова Мідного під витрилами. Вранці ліг курсом на південь — від Мідного на те місце, де завжди знаходяться хижацькі шхуни.

Шхун там не було. Крейсерував біля лежбищ на Мідному й на Берінга.

Рано-вранці, за двадцять одну милю від південної окраїни острова Мідного було зупинено й оглянуто першу шхуну «Луїза Олсен» під американським прапором. Незважаючи на досить свіжий зюйд-вест і хвилювання, вельбот благополучно спустили. Після огляду паперів і вантажу вирішили шхуну відпустити і взяти підписку, що якщо вона перебуватиме знову в межах тридцяти миль, то при зустрічі з крейсером буде конфіскована.

… Барометр почав сильно падати, пішов зливовий дощ, який не припинявся на протязі всієї ночі.

Штормував під глухо зарифленою бізанню й малим ходом машини, ледь-ледь рухаючись уперед.

У перший погожий день робив проміри глибин і крейсерував.

Цього дня оглянуто й відібрано документи в англійської шхуни «Арктик», яку зупинили за двадцять вісім миль від південної окраїни острова Мідний.

Шхуна «Арктик» саме та, у якої коло острова Тюленячого було відібрано папери транспортом «Алеут», здається, в 1891 році. Їй наказано було йти у Владивосток, та вона обрала за краще Йокогаму, де і стала під захист крейсера «Леандер», що послав на неї свій караул для охорони.

Того ж дня оглянули американську шхуну «Розе-Спарк», шкіпер якої був узятий крейсером «Забияка» минулого року.

Розглядаючи на дозвіллі шканечний журнал шхуни «Арктик», я, між іншим, помітив, що всі промислові шхуни, які полюють біля островів, зв'язані між собою. В журналі часто згадується, що «Арктик» розмовляла з тією чи іншою шхуною, причому, очевидно, одержувала і всі повідомлення щодо зустрічі з нашими крейсерами. В журналі згадується також, що шкіпер розмовляв із пароплавом «Александр». Про діяльність цього пароплава нічого сказати не можу, але гадаю, що він служить для збору шкур із промислових шхун і, звичайно, для полювання, якщо трапиться нагода.

Міркування свої про суть діяльності пароплава «Александр» будую на тому, що ні на «Луїзі Олсен», ні на «Розе-Спарк» ми майже не знайшли шкурок. Очевидно, це відбувається не через те, що полювання погане, а саме через згаданий збір шкурок пароплавом «Александр».

Незважаючи на вкрай несприятливу погоду в перших двох крейсерствах, здоров'я команди і офіцерів прекрасне. Чудове камчатське повітря, напевно, сприяє збереженню бадьорості духу.

… Цього разу курс проклав не на селище Нікольське, а за сто миль на південь від острова Мідний. Мені хотілося побувати там для того, щоб переконатися: пішли шхуни додому чи залишилися на промислі і на якій саме відстані від південної окраїни острова Мідний.