Збігнєв Ненацький - Нові пригоди самоходика

– То ніякий не Краватик, – накинувся на нього пан Анатоль. – То князь спінінгу, ти, рибальська дрібното. А ви, – звернувся він до Марти, – фальшива королева. Це неможливо, щоб така молода дівчина змогла зловити вудкою тридцятивосьмикілограмового сома.

– А ви знаєте юридичні закони? – спитав Орнітолог, підсунувши йому під ніс міліцейське посвідчення.

– Я поважаю правила й закон, – гордо випростався пан Анатоль.

– Ви знаєте, яка кара чекає того, хто допомагає приховувати злочин? Ви знаєте, що в отих клумаках, які залишив вам Вацек Краватик?

– Ні… – збентежився пан Анатоль. – Він теж хоче ловити рибу на Нідському озері. Але яхтою туди важко добратися. Тому він вирішив залишити яхту в Ілаві й доїхати до Нідського озера автобусом. Ми забрали в нього два клумаки з речами, щоб він не носився з ними.

– У нього є автомашина в Сем'янах, – втрутився я.

– Так? – здивувався пан Анатоль. І в нього виникла підозра.

– Які це клумаки? Будь ласка, розпакуйте їх, – коротко, але категорично розпорядився Орнітолог.

Пан Анатоль показав на човен на причепі.

– Вони там, – сказав він покірно. – Два великі й важкі пакунки.

За мить клумаки вже лежали на траві перед нами. Незважаючи на підозру, пан Анатоль усе ще сумнівався.

– Але пан Вацек зовсім не злочинець, – бурмотів він.

Він перестав бурмотіти й ремствувати, коли ми розв'язали шнурки, і з товстих ковдр, якими, здавалося, були обмотані постіль та гумові матраци, висипалися прегарне бурштинове намисто, браслети, більше десятка предметів, зроблених із золота. У другій ковдрі був старовинний золотий сервіз, яким до війни пишався музей в Е.

– Звідки… він усе це… виловив? – простогнав пан Ана-толь.

– З озера, – відповів я.

– Спінінгом? – наївно спитав пан Анатоль.

Я запам'ятав гучний регіт, яким привітали ми слова лицаря спінінгу.

МО – Міністерство оборони.

Дехто називає його Буковниця, щоб відрізняти від села Буковець, розташованого на другому боці Озерища (прим. автора).

Солтис – сільський староста.