Вадим Собко - Зоряні крила

Яринка сиділа на невисокій скрині з інструментами і дивилася на сонце. Нервова лихоманка струшувала все її тіло. Вона намагалася припинити це тремтіння, щільніше куталася в пальто, але це не допомагало.

Крайнєв працював біля літака. Здавалося, він виконує роботу надзвичайної ваги. Кілька синіх креслень лежало на рейках катапульти біля коліс літака. Руки Крайнєва ворушилися швидкими, впевненими ривками. Він був цілком захоплений своєю роботою.

Але, придивившись уважніше, можна було помітити деяку одноманітність рухів Крайнєва. Справді, він порався біля одного і того ж місця в управлінні літака, і рухи його повторювалися щохвилини. Кожну хвилину він одгвинчував дві гайки і потім знову акуратно затягав їх ключем. Коли обидві гайки було надійно закручено, він знову одгвинчував їх, і все починалося спочатку.

Правда, інколи можна було помітити, як Крайнєв на секунду відривається від своїх гайок, дивиться на великий годинник, прикріплений над дверима будинку, уважно оглядає двері і потім знову береться до своєї дивовижної роботи.

Буш має прийти точно о восьмій. Учора Крайнєв домовився з ним твердо.

Яринка сидить унизу мовчки. Вона чекає, нетерпляче і насторожено. Ніхто не знає, яких зусиль коштує їй цей спокій.

Стрілка стоїть точно на восьми. Крайнєв застиг, дивлячись на двері. Ось зараз стрілка електричного годинника зробить маленький, ледве помітний рух, і почнеться дев'ята година. Точно о восьмій має прийти Буш. Невже він теж провокатор і не прийде.

Стрілка ворухнулася і переступила на дев'яту годину. Двері залишалися нерухомими. Помалу, вже зовсім машинально Крайнєв почав одгвинчувати і загвинчувати гайки. Страшне напруження нервів давалося взнаки. В голові стояв тонкий і пронизливий дзвін.

Яринка сиділа нерухомо. Вона ще і ще раз перевіряла план Крайнєва, Це був геніальний своєю несподіваною простотою план. Справді, як може злетіти в повітря літак, коли головного його рушія — гвинта — знято і тільки оголений вал стирчить з-під капота мотора.

І все-таки він міг злетіти. Він міг злетіти сплою реактивних двигунів, збудованих під крилами, точно так, як злітають в повітря різноколірні святкові ракети.

Для цього він сам мусив обернутися на ракету величезної підйомної сили і дальності дії. І такому літакові вони мусили довірити своє життя.

Яринка здригнулася. Чи не було безглуздям звірятися на таку незвичайну машину? Чи злетить вона без гвинта?

Але Крайнєв сказав, що літак полетить. Ні Дорн, ні Шторре ніколи не могли б припустити навіть такої можливості. Для цього у них не вистачає ні широти технічного світогляду, ні перспективи. В цьому безперечна перевага Крайнєва, і тільки використавши цю перевагу, він може здобути собі волю.

А хвилинна стрілка на годиннику все йшла і йшла. Вона ворушилася, бездушна і невблаганна. Макс Буш не приходив. Макс Буш одурив Крайнєва або просто злякався. Тепер вже Дорн, мабуть, напевне знає про всі їхні плани. Тільки дивно, що навіть тепер він дозволяє Крайнєву поратися біля літака. Ні, мабуть-таки твердо вірить Дорн у неможливість польоту без гвинта.

Коли годинник показував без чверті дев'ять, Крайнєв зрозумів: далі чекати не можна. Востаннє загвинтивши і перевіривши гайки, він обтер ганчіркою руки і зійшов до Яринки.

Дівчина зустріла Юрія запитливим поглядом. Вона чекала рішення. Він мусив відповісти не вагаючись, бо скоро дев'ята година і має прийти Людвіг Дорн.

Хвилину Крайнєв дивився вгору, немов оцінюючи погоду. Вона була чудова. Легкий вітрець гнав на схід хмарини, і Крайнєв подумав, як гарно було б зараз летіти назустріч сонцю, а може, навіть і смерті.

Хвилину він дивився на Яринку, спокійно, роздумливо, оцінюючи її сили, потім сказав:

— Ми зробимо так: ти зараз сядеш в літак, я випущу тебе в повітря. Ти летітимеш доти, поки в тебе стане пального. Потім ти приземлишся, де тобі здасться зручним. Я сподіваюся, ти не розіб'єшся, бо ця машина навіть без гвинта мусить планувати цілком пристойно. Потім ти намагатимешся, щоб тебе побачило якомога більше народу, і всім говоритимеш, що Юрій Крайнєв живий. Коли вдасться долетіти до СРСР, то ти вже і сама знаєш, як поводитися. Оце і все. Ну, марш нагору, в машину. Ти включиш ракети на слабке горіння і дивитимешся на мене. Коли я махну рукою, ти даси повне горіння. От і все.

Яринка дивилася на Крайнєва здивовано і навіть трохи засмучено: вона терпляче чекала, доки Крайнєв закінчить, потім сказала тихо і серйозно: