Олександр Грін - Золотий ланцюг

— Що ти думаєш про вітер, Бангок? — сказав Дюк.

— Хороший вітер, пане капітане, дай бог всякого здоров'я такому вітру; зюйд-ост на два тижні.

— Бенц, принеси-но… зі своєї каюти мою білу шапку!

Бенц, злякавшись, зник.

— Підняти якір! — закричав капітан, відчуваючи себе вдома, — ви, п'яниці, нечупари, нероби! Чому шлюпка спущена? Підняти негайно! Закріпити ванти! Прибрати сходні! Ставити вітрила! «Маріанна» піде без вантажу в Алан і повернеться — чуєте ви, боягузи? — з повним вантажем через Кассет.

Він заспокоївся і додав:

— Я вам покажу Більдера.

Линьок— коротка мотузка, тонше одного дюйма (25 мм), з вузлом наприкінці, служила на судах для покарання.

Авессалом— син біблійного царя Давида, помер, заплутавшись волоссям у листі дуба.

Фрахт— плата за перевезення вантажу, тут: пропозиція про перевезення.

Шворінь— стрижень, що вставляється в передню вісь воза, як важіль повороту.

Рим— залізне кільце для швартування, прив'язування канатів, інших снастей.

У глухих джунглях Північної Індії, близько озера Ізамет було мисливське село. А біля озера Кінобай лежало інше мисливське село. Жителі обох сіл здавна ворогували між собою, і не проходило майже жодного місяця, щоб з тієї чи іншої сторони не опинився убитим хтось із мисливців, причому вбивць неможливо було зловити.

Одного разу в озері Ізамет вся риба і вода виявилися отруєними, і жителі Ізамету сповістили мисливців Кінобая, що йдуть битися з ними на життя і смерть, щоб разом покінчити виснажливу ворожнечу. Негайно ж як тільки стало про це відомо, жителі обох сіл з'єдналися в загони і пішли в ліси, щоб там, розраховуючи напасти зненацька, покінчити з ворогами.

Минув тиждень, і ось розвідники Ізамету вистежили воїнів Кінобая, що засіли в невеликій лощині. Ізаметці вирішили напасти на кінобайців негайно і стали готуватися.

Ватажком Ізамету був молодий Сінг, людина безстрашна і шляхетна. У нього був свій план війни. Непомітно покинувши своїх, з'явився він до кінобайців і проник у намет Ірета, вождя ворогів Ізамета.

Ірет, помітивши Сінга, схопився за ножа. Сінг сказав, посміхаючись:

— Я не хочу вбивати тебе. Послухай: не мине й двох годин, як ти і я з рівними силами і рівною відвагою кинемося один на одного. Ясно, що станеться: нікого не залишиться в живих, а дружини і діти наші помруть з голоду. Запропонуй своїм воїнам те ж, що запропоную я своїм: замість загальної бійки битися будемо ми з тобою — один на один. Чий ватажок переможе — та сторона і перемогла. Йде?

— Ти правий, — сказав, подумавши, Ірет. — Ось тобі моя рука.

Вони розлучилися. Воїни обох сторін радісно погодилися на пропозицію своїх ватажків і, влаштувавши перемир'я, оточили тісним кільцем квітучу галявину, на якій відбувався поєдинок.

Ірет і Синг за сигналом кинулися один на одного, розмахуючи ножами. Сталь дзвеніла про сталь, стрибки і помахи рук ставали все порив частіше і загрозливіше і, знайшовши момент, Сінг, проколов Ірету ліву сторону грудей, завдав смертельну рану. Ірет ще стояв і бився, але скоро повинен був звалитися. Сінг шепнув йому:

— Ірет, вдар мене в серці, поки можеш. Смерть одного ватажка викличе ненависть до переможеної стороні, і різанина відновиться… Треба, щоб ми померли обоє; наша смерть знищить ворожнечу.

І Ірет вдарив Сінга ножем у незахищене серце; обидва, посміхнувшись один одному востаннє, впали мертвими…

Біля озера Кінобай і озера Ізамет немає більше двох сіл: є одне і називається воно селом Двох Переможців. Так Сінг і Ірет примирили ворогуючих людей.

Золотий ланцюг

Ганебний стовп

Капітан Дюк

Поєдинок ватажків