Чжан Чжі-мін - Диверсія у гавані Фейюньган

За горбом група жінок і підлітків копає рів.

Тонконогий, з крихітними вусиками над верхньою губою, на американський кшталт, лейтенант неголосно, зле покрикує. Ось він підійшов до літньої жінки:

— Хто за тебе працюватиме, стара руїно?! Невже тобі набридло життя, га?

— Ні, пане офіцер, не набридло. — Жінка вбирає голову в плечі, відвертається і щосили налягає на лопату.

Офіцер замахує канчуком… Але в цей час у небі загуло.

Лейтенант оглядається і біжить до укриття, високо підкидаючи тонкі ноги.

Літаки розвернулися над селищем Даван. Назустріч їм поквапливо піднімалися американські винищувачі.

Біля підніжжя гори, там, де були розташовані бліндажі штабу оборони острова, двоє чоловіків, прочинивши важкі сталеві двері, стежили за повітряним боєм. Один з них, уже літній, акуратно одягнений генерал, з величезними вухами, що стирчали з-під кашкета, навіть зіп'явся навшпиньки від хвилювання, хоча дивитися доводилося вгору, в небо.

Американський винищувач зайшов у хвіст машини з червоними зірками на крилах. Коротко прострочили кулемети. Машина з червоними зірками пірнула вниз і, безладно перекидаючись, почала падати на землю.

Генерал Ню Чжунь-фу — так звали начальника оборони — коротко зареготав і штовхнув у бік свого супутника, сухого старика у штатському френчі.

— Отак! — вигукнув генерал. — Отак їх! Давай, давай!

— Годі кричати! — скривився старик. — Дивіться он туди!

Ню підвів голову. Літака, котрий майже торкнувся землі, немов підкинула вгору велетенська пружина. Заревів мотор, і машина стрімко пом чала вгору. Ню не встиг промовити й слова, як знову за рокотали кулемети, і американський винищувач, коротко і жалібно прогудівши, почав перевертатися у повітрі. Над крилом шугнуло полум'я…

— Плигай! — крикнув Ню, немов льотчик міг його почути. — Плигай!.. Парашут…

Раптом старик із силою штовхнув генерала в бік. Ню не встиг ще збагнути в чому справа, як з брязкотом зачинилися масивні двері і майже в ту ж мить зовні щось охнуло, і град каміння загуркотів по важкому їхньому металу.

— Дякую вам, Сунь Кай, — насилу звів дух командуючий. — Певне, літак червоних знову вискочив з боку сонця і винищувачі завіси проґавили його…

— Або не схотіли зв'язуватися, — знизав плечима Сунь Кай.

— Звичайно, — зітхнув командуючий: — Хіба їм що? Адже це не їхня земля. Колі! б цим хлопцям довелося захищати свій власний дім, вони б стали моторнішими.

— Наш острів такий же важливий для Америки, як Лонг-Айленд або Манхеттен у Нью-Йорку, — повчально сказав старик. — Ми повинні пишатися тим, що знаходимось на найпередовішому посту фронту цивілізації проти варварства. Генералісимус [1] Генералісимус — Чан Кай-ші.. нещодавно назвав нас «першою лінією оборони Сполучених Штатів на Далекому Сході».

Ню хотілося вилаятись і послати старого до дідька разом з генералісимусом. Але командуючий міг це зробити тільки в думці і, дивлячись на численні віспинки на обличчі Сунь Кая, сказав:

— Ви невірно зрозуміли мене. Я не менше од вашого усвідомлюю значення нашої місії для долі світу.

«Проклята служба! — подумав Ню. — Мало того, що кожну мить тобі на голову може впасти бомба червоних, ти ще змушений погоджуватися з базіканням цього стариганя. Можна подумати, що він сам вірить у генералісимуса або в цивілізацію!»

Вони зійшли кривими східцями у приміщення командного пункту. Гостро і їдко пахло вогкістю. Електрика світила тьмяно, то майже зовсім згасаючи, то додаючи на мить світла. Очевидно, зіпсувався генератор, і солдати крутили ручний движок.

А в усьому іншому командний пункт був навіть затишним: просторий письмовий стіл, глибокі крісла, диван, телефони, карти.

Ню зупинився біля великої карти Тайванської протоки і, машинально змахнувши з цупкого, глянсуватого паперу тонку калюжку води, вп'явся поглядом у кружальце з написом «Фейюньган».

— Звідси й прилетіли? — сказав він. — А пан Сунь Кай давно пообіцяв, що червоний аеродром переселиться в інші місця. — Ню знемагав від бажання хоч чимось дошкулити сухорлявому начальникові спецслужби. [2] Спецслужба — спеціальна служба гоміндану; відає функціями таємної поліції, займається шпигунством і диверсіями. В літературі часто її називають «охранкою». — Коли ви зволили прибути сюди, всім нам здалося, що ми напередодні великих подій… Але, як видно, наші надії були передчасними…