Дж. Мак-Келлей - Знак Зорро

— Цей негідник налякав вас, сеньйорито? — запитав він.

— Припустимо, що так, сеньйоре. Ви помститеся йому за це? Чи поскачете ви за ним, доки не знайдете його і не покараєте належним чином?

— Клянуся святими, якби це було необхідно, я міг би зробити це. Але я можу використати загін сильних молодців, що не бажають нічого кращого, як погнатися за цим негідником. Навіщо ризикувати, своєю власною шиєю?

— О! — скрикнула вона в розпачі.

— Не будемо більше говорити про цього кровожерливого сеньйора Зорро, — попросив він. — Є багато інших тем для розмови. Чи думали ви, сеньйорито, про мету мого візиту?

Сеньйорита Лоліта думала про це тепер. Вона згадала знову, яке значення мало б це весілля для її батьків і для їхнього стану. Згадала також і очі розбійника, його мужність і розум, і їй схотілося, щоб дон Дієго був би таким же. І вона не могла вимовити слова, що зробили б її нареченою дона Дієго.

— Я… я майже не мала часу подумати про це, кабальєро, — відповіла вона.

— Сподіваюся, ви незабаром дійдете висновків, — зауважив він.

— Ви так квапитеся?

— Мій батько знову взявся за мене сьогодні. Він наполягає, щоб я одружився якомога швидше. Це нестерпно, але доводиться догоджати батькові.

Лоліта прикусила губи, розгнівавшись. “Чи упадають так за дівчиною?”, — думала вона.

— Я прийму рішення якомога скоріше, сеньйоре, — сказала вона нарешті.

— А цей капітан Рамон довго залишатиметься в гасієнді?

У Лоліти з’явилася маленька надія. Чи можливо, щоб дон Дієго ревнував? Якщо так, то, виходить, у цій людині є все ж таки яке-небудь почуття. Може, воно пробудиться, любов і пристрасть прокинуться в ньому, і він буде, як і всі інші молоді люди.

— Мій батько просив його залишитися, доки він не зможе відправитися до гарнізону, — відповіла вона.

— Так він вже і тепер може відправитися. Проста подряпина!

— Ви повернетеся сьогодні ж уночі? — запитала вона.

— Я напевно занедужаю від цього, але повинен повернутися. Є деякі справи, що вимагають моєї присутності завтра вранці. Справи — це така нестерпна річ!

— Може, мій батько запропонує вам відправитися в екіпажі?

— Ха! Це було б дуже люб’язно з його боку. Людина може хоч трохи подрімати в екіпажі.

— Але якщо цей розбійник зупинить вас?

— Мені немає чого боятися, сеньйорито. Хіба я недостатньо багатий? Хіба я не міг би відкупитися?

— Ви зволіли б заплатити йому викуп, ніж битися з ним, сеньйоре?

— У мене купа грошей, але всього тільки одне життя, сеньйорито. Хіба я був би розсудливою людиною, якби ризикував тим, щоб хто-небудь випустив з мене кров?

— Це було б мужньо. Хіба не так? — запитала вона.

— Усякий чоловік може бути іноді мужнім, але розумна людина повинна бути і передбачливою, — відповів він.

Дон Дієго тихо розсміявся, начебто це коштувало йому зусилля, і нахилився, щоб заговорити тихіше.

В іншому кінці кімнати дон Карлос докладав усіх старань, щоб улаштувати комфортабельно капітана Рамона, і був радий, що він і дон Дієго цієї миті знаходилися нарізно.

— Дон Карлос, — сказав капітан, — я родом з благородної родини, і губернатор прихильний до мене. Ви напевно чули про це? Мені тільки двадцять три роки, інакше я б займав більш високу посаду. Але моє майбутнє забезпечене.

— Я радий чути це, сеньйоре.

— Я ніколи не бачив вашої дочки до сьогоднішнього вечора, але вона підкорила мене, сеньйоре. Ніколи я не зустрічав такої грації і краси, таких блискучих очей! Сеньйоре, я прошу вашого дозволу залицятися до сеньйорити.

Це було делікатне становище: дон Карлос не хотів розгнівати ні дона Дієго Вега, ні людину, що мала ласку у губернатора. Але як уникнути цього? Якщо його дочка не може змусити своє серце прийняти дона Дієго, можливо, вона зможе полюбити капітана Рамона? Після дона Дієго він був найкращою партією у всій околиці.

— Ваша відповідь, сеньйоре? — запитав капітан.

— Я упевнений, що ви правильно зрозумієте мене, сеньйоре, — сказав дон Карлос майже пошепки. — Я повинен дати вам коротке пояснення.

— Продовжуйте, сеньйоре.

— Не далі як сьогодні вранці дон Дієго Вега поставив мені те ж питання.

— Ха!

— Ви знаєте його походження і його родину, сеньйоре. Чи міг я відмовити йому? Звичайно, ні. Але я можу сказати вам от що: сеньйорита буде тільки з тим, з ким побажає. І хоч дон Дієго дістав мій дозвіл упадати за нею, але якщо йому не вдасться підкорити її серце…