Худайберди Тухтабаєв - Кінець Жовтого дива

Здесь есть возможность читать онлайн «Худайберди Тухтабаєв - Кінець Жовтого дива» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1978, Издательство: Веселка, Жанр: Прочие приключения, Полицейский детектив, Юмористическая фантастика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Кінець Жовтого дива: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Кінець Жовтого дива»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Якщо ви читали повість-казку X. Тухтабаєва «Пригоди двієчника» про Хашима Кузиєва, котрий знайшов чарівну шапочку, вам цікаво буде дізнатися, ким став кмітливий шибеник, як йому працювалося в міліції, в яких складних і часом небезпечних операціях він брав участь.
Цей веселий пригодницький роман з елементами казкової фантастики удостоєний премії Всесоюзного та Республіканського конкурсів на кращий твір про радянську міліцію.

Кінець Жовтого дива — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Кінець Жовтого дива», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Не думайте, прошу вас, ніби Хашимджан знову дурить, що в наші дні такого не буває. Клянусь, досі я й сам так думав. Ну хто повірить, що директор школи збирає в себе вдома мулл та імамів (до того ще ж самозваних, тобто звичайних дурисвітів) і читає з ними коран, справляє всякі релігійні ритуали? Ніхто, ви кажете? А ось його фото. І адреса школи, де він працював.

Або інше. У аптекаря захворіла дружина. І щоб вона скоріше видужала, він зарізав вгодовану вівцю біля могили святого Курбана-ата й чекав добрих наслідків до тих пір, поки благовірна переставилась.

Ще фото. М'ясник побив сусіда. За віщо? Та просто ні за що. Ворожка сказала, що сусід лихий на очі, може «зурочити» його сімейну ідилію. М'ясник узяв держак від кетменя, відлупцював сусіда, пустивши напівживого. Добре, хоч своєї м'ясницької сокири не прихопив.

Я блукав по виставці до шостої години. Повірите, стомився, як пес. Ноги гули, ніби телеграфні стовпи, та й у голові вже не все вкладалось. Ось і зараз, хоч убийте, не можу розповісти, що бачив у залі «Народний осуд», а що у відділі «Гей, товаришу, викрий злочинця!» Під кінець голова у мене замакітрилась, і я кинувся до виходу, розштовхуючи людський потік. Біля дверей навіть гаркнув на стареньку: «Сиділа б удома, няньчила онуків!»

Утомитись я, звичайно, утомився, але одночасно відчував невимовну гордість і задоволення. Так, не пішли намарне зусилля Салімджана-ака, дали свої плоди його безсонні ночі, і це — найвища нагорода для нього…

Дуже хотілося пити, через те, не довго думаючи, я звернув до пивної, що була за триста кроків од виставки, на березі Анхору.

Під тентом сиділо чоловік з десять, переважно хлопці мого віку або трішки старші. Вони пили пиво з високих гранчастих кухлів, їли з маленьких кульочків солоний мигдаль. Я взяв два кухлі пива й сів біля них. Дослухавшись до розмови, зрозумів, що йдеться про чудове починання райвідділення міліції, про надзвичайний детективний талант молодшого лейтенанта Кузиєва, про справедливість полковника Атаджанова, Послухав я їх, послухав та й вирішив трохи розіграти.

— А мені здається, — встряю я в розмову, — що цей Кузиєв не такий уже й талановитий, як ви вважаєте.

— І неправильно здається, — похмуро буркнув високий худий хлопець.

— До того ж, — вів далі я, — він хвастунець і розтелепа…

— Що-що? — піднялися з місця зразу всі п'ятеро.

— До того ж він п'є пиво бочками, ось як я. Майже алкоголік…

Не встиг я вимовити ці слова, як біля мене опинився той найдовший худий хлопець.

— Забери свої слова назад. Інакше лихо тобі буде, — суворо проказав він.

— Не візьму, — відповів я. — А цей полковник ваш — фантазер, дідок, що вже вижив з розуму… Такий собі писака і крутій.

— Ти чого це, негіднику, ображаєш товаришів Кузиєва й Атаджанова? — Хлопці накинулись на мене, вхопили за комір. — Проси пробачення, інакше…

Довгий хлопець уже не хотів, щоб я просив пробачення. Він скомандував:

— Тягни його в Анхор! Нехай потоне бочка пива — не жалко.

П'ятеро молодиків схопили мене за ноги, п'ятеро за руки, потягли до річки. Я відчайдушно відбивався, запевняючи, що хотів їх розіграти:

— Хлопці, відпустіть. Я ж і є той самий Кузиєв!

Не треба було цього казати! Ці славні хлопці розсердилися ще дужче.

— Ти глянь, цей п'яничка корчить із себе товариша Кузиєва! Та це ж справжній шахрай!

І в ту ж мить я плюхнувсь у воду, похлинувся раз-удруге, схопився за гілля верби, видираючись на берег.

— Ну, телепню, перемінив свою думку про роботу міліції? — проспівав довгий.

— Нітрішки, — процокотів я зубами. І знову полетів у воду. Лиш хотів з неї вилазити, а довгий знову питає:

— Тепер, сподіваюсь, перемінив?

— Нітрішки. Лишаюся при своїй думці, — відповів я і поплив на той бік…

Люди в саванах

День повернення Салімджана-ака з Ташкента перетворився на справжнє свято. Нащадки Нігмата-ака влаштували неабиякий шарварок, ділячись гостинцями. Коли вгамувалися, ми залишилися з полковником удвох на ліжку, що стояло посеред квітника.

— Ну, Хашимджане, як справи? — поцікавився мій начальник, обмахуючи обличчя гілочкою м'яти.

— Нормально. А вам як їздилось?

— Про наше починання вже відомо всій республіці.

— Справді?

— Каромат Хашимова робила доповідь годину, а аплодували їй хвилин двадцять.

— Ого!

— Міністр особисто привітав нас, обіцяв цілковиту підтримку.

— Це добре!

— Так, сину. Ще він просив не кидати справи на півдорозі. Вони гадають, що наш район має стати зразково-показовим.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Кінець Жовтого дива»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Кінець Жовтого дива» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Худайберды Тухтабаев - Золотой выкуп
Худайберды Тухтабаев
Худайберди Тухтабаєв - Пригоди двієчника
Худайберди Тухтабаєв
Худайберды Тухтабаев - Конец Желтого Дива
Худайберды Тухтабаев
Худайберды Тухтабаев - Волшебная шапка
Худайберды Тухтабаев
Худайберды Тухтабаев - Свет в заброшенном доме
Худайберды Тухтабаев
Ґрем Ґрін - Кінець роману
Ґрем Ґрін
Худайберди Тухтабаев - Оседлав желтого джина
Худайберди Тухтабаев
Отзывы о книге «Кінець Жовтого дива»

Обсуждение, отзывы о книге «Кінець Жовтого дива» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x