Худайберди Тухтабаєв - Кінець Жовтого дива

— Прощавайте, товаришу Кузиєв!

— Салімджане-ака! Я повідомлю, коли женитимусь. Приїжджайте!

— Прощавай, наш любий друже!

На машину і під її колеса летять пишні букети. Салімджан-ака усміхається, вітально махає рукою. А я радий і щасливий безмірно. Адже, прийшовши в міліцію, я слугував оцим людям, які тепер вітають нас, працював поруч з такими комуністами, як Салімджан-ака, котрий своїми справами заслужив гарячу любов народу…

Юрби людей порідшали, скоро почнеться окраїна. Я вирішив звернути на вільний правий крайній ряд, щоб збільшити швидкість, як раптом у дзеркалі заднього огляду помітив одинадцять чоловічків, які мчали за нами просто серединою дороги. Наші сусіди! Нащадки Нігмата-ака! В руках — квіти, лиця замурзані від поту й пилюки… Я різко загальмував. І ось вони наздогнали нас: котресь обнімало, якесь вилізло на спину, хтось тиснеться до коліна.

— Хашиме-ака-а, чому ви виїжджаєте? — заплакав Давран.

— Треба їхати, малеча, чекають справи…

На шиї полковника повиснув Бахрам, котрий, як завжди, був без штанців.

— Дядечку, ну дядечку, не їдьте, будь ласка!

— А де знову твої штани, синку?

— По дорозі загубив… Ну, дядечку, не їдьте!

— Та я ж не назовсім їду, — зітхає полковник.

— Якщо ви поїдете, то Бахтіяр знову мене битиме! — мало не плаче хлоп'я.

— Нехай-но тільки спробує! Тоді я йому ніякого гостинця не привезу.

Салімджан-ака заспокоїв дітей, обіцяючи неодмінно приїхати на тому тижні й привезти гостинці. Потім обняв усіх по черзі, розцілував.

Дітвора махала нам услід, поки машина не зникла з очей. Салімджан-ака глибоко зітхає, неспокійно совається на сидінні. А я дужче й дужче натискую на газ, і сам собі повторюю, повторюю без кінця:

— Прощай, квітуче моє місто, прощавайте, дорогі мої городяни, прощай, мій маленький братику Бахраме-безштанько!

«Волга» стрілою мчить по дзеркалу асфальтованого шляху.

Дастархан— скатертина, на якій ставлять частування, а також саме частування.

Товба! — вигук здивування.

Лагман— національна узбецька страва з борошна.

Нахабний, підступний і т. ін.

Дойра— ударний музичний інструмент, схожий на бубон.

Зірвак— підсмажене в салі м'ясо, цибуля й морква для плову.

Бобо— дідусь.

Чапан— ватяний халат.

Мастава— рисовий суп.

Машкічирі— густий суп із рису й машу — азіатської квасолі.

Махалля— квартал, околиця.

Ляган— великий таріль з пласким дном.

Курт— кульки сушеного сиру.

Джида— лох східний (плід дерева з однойменною назвою).

Курпача— стьобаний матрац для сидіння на підлозі.

Дувал— глиняна огорожа в кілька шарів глини.

Саркар— ватажок, верховода, керівник.

Гра слів: « ол» — червоний.

Тут — у значенні шановний.

Джамшид— міфічний персонаж, символ удачі.

Саллабадрак— смажена кукурудза в пластівцях.

Палван— богатир.

Усьма— трава, з якої добувають фарбу для брів і вій.

Суфі— служитель мечеті.

Насвай— особливо виготовлений тютюн, який закладають під язик.

Суюнчі— винагорода за добру звістку.

Хандаляк— сорт дині.

Нарин— страва з дрібно посічених м'яса та вареного тіста.

За місцевим звичаєм не заведено ховати з музикою.

Кади— служник мечеті.

Народна епічна поема.