Худайберди Тухтабаєв - Кінець Жовтого дива

Здесь есть возможность читать онлайн «Худайберди Тухтабаєв - Кінець Жовтого дива» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1978, Издательство: Веселка, Жанр: Прочие приключения, Полицейский детектив, Юмористическая фантастика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Кінець Жовтого дива: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Кінець Жовтого дива»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Якщо ви читали повість-казку X. Тухтабаєва «Пригоди двієчника» про Хашима Кузиєва, котрий знайшов чарівну шапочку, вам цікаво буде дізнатися, ким став кмітливий шибеник, як йому працювалося в міліції, в яких складних і часом небезпечних операціях він брав участь.
Цей веселий пригодницький роман з елементами казкової фантастики удостоєний премії Всесоюзного та Республіканського конкурсів на кращий твір про радянську міліцію.

Кінець Жовтого дива — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Кінець Жовтого дива», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Але Фаріда не підтримала мого оптимізму.

— Не дай боже, батько дізнається… — заплакала вона, потім кинулась геть, побігла й крикнула мені, навіть не обернувшись: — Забудьте моє ім'я і щоб ноги вашої не було у нас у махаллі!

З препоганим настроєм повернувся я у відділення. Сів за стіл, обхопив голову руками і поринув у тяжкі думи про примхливість долі. Пригадався бідолаха Закір, який зазнав стількох мук і страждань заради свого кохання.

— Годі зітхати, адже вона лишилася жива, — пролунав раптом спокійний голос Сурата-ака. Заглиблений у свої думки, я не помітив, як він увійшов до кімнати.

— Що? Хто лишилася жива? — здригнувся я. — Про кого ви кажете?

— Та про Шарифу.

— Про яку Шарифу?

— Ви хіба нічого не чули?

— Ні.

— Шарифу, яку ви тоді врятували від смерті, сьогодні важко поранено ножем!

— Що ви кажете?! — підхопився я з місця.

— За нею, певно, давно полювали. Ударили ззаду напроти серця, гострим колючим предметом. Коли б чи не фінкою…

Сурат-ака ще про щось говорив, але я нічого не чув.

Розмова у гробниці

Чимало неприємностей принесла нашому відділенню втеча Адила-баттала. Міське управління міліції висловило недовір'я Халікову, взяло слідство у справі групи Аббасова у свої руки. Якщо додати до всього цього замах на вбивство Шарифи, то, відверто кажучи, далі їхати було нікуди.

Шарифа Усманова з нашою допомогою влаштувалася працювати на панчішну фабрику, одержала кімнату в гуртожитку й старалась налагодити чесне життя. І ось тепер ця подія. Одні казали, що до цього замаху доклав рук Аббасов, інші стверджували, що це могли зробити і її колишні поплічники. У всякому разі Шарифа лежала в лікарні непритомна і допомогти слідству поки що не могла. Незважаючи на це, убивць розшукувало все місто: міліція, дружинники, навіть ПІарифині товариші по гуртожитку, але поки що марно.

Мені було шкода її. Перед очима так і стояла картина: перелякана вкрай, розпатлана жінка пригортає до грудей немовля, плаче і повторює, наче заклинає: «Буду жити, як усі люди! Буду жити, як усі люди!»

— Ох, шапочко моя, знову мені потрібна твоя допомога, — промовив я, згадавши свою давню подругу.

— Я завжди до твоїх послуг, Хашимджане, — відповіла вона.

— Я мушу знайти нарешті Адила-негідника.

— Що ж, надівай мене — і за роботу!

— Слухаюсь, моя пораднице! — Я розгладив складки на шапочці, що утворилися від довгого лежання, поцілував її китичку, надів.

— Ну, веди мене, дорога.

— Поганяй до мечеті.

— Ти що, помолитися хочеш?

— Побачимося з Адилом-батталом.

Спершу я завітав у скляний павільйон з вивіскою «Манти», підсів просто до печі, обпікаючись, з'їв десяток пахучих манти; потім перейшов у чайхану на протилежному боці вулички, випив цілий чайник зеленого чаю. Вечоріло. Я встав і вирушив у мечеть Ходжа Ахрару Валі. Саме кінчилася вечірня молитва і десятків зо два старих людей розходилися по домівках, допомагаючи один одному переходити через дорогу. Вони обговорювали достоїнства і вади молодого мулли, який прибув з Бухари прочитати проповідь.

— Ми на місці, — оголосив я шапочці, кивнувши у бік темного громаддя мечеті.

— Терпіння, мій друже, терпіння.

Пішов останній богомолець, по-всякому лаючи людину, яка помилково взула його нові калоші. Здоровецький похмурий дядько похилого вже віку — кривий на одну ногу, без одного вуха, зодягнений у білий яхтак, — замкнув зсередини важку браму. Потім завмер на деякий час, прислухаючись, переконався, що всі розійшлися, і, кульгаючи, але беззвучно, пішов до гробниці. Я дещо знав про нього. Його звуть Могильником Суфі.

Він з'явився тут ще задовго до мого народження. Спершу працював могильником, потім, так би мовити, одержав підвищення: став суфі [24] Суфі — служитель мечеті. . Тепер він виконував обидва свої обов'язки разом.

Могильник відчинив двері гробниці, прошепотів: «Бісмилляху рахману рахім» і обережно шаснув усередину. Засвітив свічку, запнув двері гробниці. Війнуло затхлим духом могили. В центрі приміщення стояла новенька домовина, трохи далі, коло стіни — дві домовини одна поверх одної, причому верхня була перекинута догори дном і затуляла спідню. Могильник зняв верхню домовину. З нижньої почала повільно підніматися голова… мертвяка. Я здригнувся. Трохи позадкував, але все ж дивився на домовину: з неї вилазив, охкаючи та ахкаючи, не мрець… а мій дорогий «бідолашний» Адил-баттал!

Так, так, саме він, широколобий, схожий на жабу, що приготувалася стрибнути, Жовтий Див!

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Кінець Жовтого дива»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Кінець Жовтого дива» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Худайберды Тухтабаев - Золотой выкуп
Худайберды Тухтабаев
Худайберди Тухтабаєв - Пригоди двієчника
Худайберди Тухтабаєв
Худайберды Тухтабаев - Конец Желтого Дива
Худайберды Тухтабаев
Худайберды Тухтабаев - Волшебная шапка
Худайберды Тухтабаев
Худайберды Тухтабаев - Свет в заброшенном доме
Худайберды Тухтабаев
Ґрем Ґрін - Кінець роману
Ґрем Ґрін
Худайберди Тухтабаев - Оседлав желтого джина
Худайберди Тухтабаев
Отзывы о книге «Кінець Жовтого дива»

Обсуждение, отзывы о книге «Кінець Жовтого дива» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x