Худайберди Тухтабаєв - Кінець Жовтого дива

Здесь есть возможность читать онлайн «Худайберди Тухтабаєв - Кінець Жовтого дива» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1978, Издательство: Веселка, Жанр: Прочие приключения, Полицейский детектив, Юмористическая фантастика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Кінець Жовтого дива: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Кінець Жовтого дива»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Якщо ви читали повість-казку X. Тухтабаєва «Пригоди двієчника» про Хашима Кузиєва, котрий знайшов чарівну шапочку, вам цікаво буде дізнатися, ким став кмітливий шибеник, як йому працювалося в міліції, в яких складних і часом небезпечних операціях він брав участь.
Цей веселий пригодницький роман з елементами казкової фантастики удостоєний премії Всесоюзного та Республіканського конкурсів на кращий твір про радянську міліцію.

Кінець Жовтого дива — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Кінець Жовтого дива», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Фатіма Салахіддінівна розповіла, — пояснила вона, сторожко оглянувшись довкола. — Вона гадає, що й ви тут з якимось таким завданням.

— Ну-у… — сказав я непевно і знизав плечима.

— Розумію, розумію — це таємниця! Я просто дивом дивуюся, які це вольові люди — міліціонери! — вигукнула Фаріда. — Ариф-ака, наприклад, щоб ніхто не запідозрив, що він здорова й нормальна людина, півроку торочив, що він коняка, та не якась там, а чистокровний карабаїр. Півроку бігав по палатах і коридору навкарачки, іржав, брикався… Мені здається, ви теж сильна, вольова людина.

— Так, нелегко щодня вминати цілу каструлю пельменів! — вирішив я обернути все на жарт. Але відповіді почути мені не вдалося. До палати увійшла з вузликом у руці Фатіма Салахіддінівна.

— Товаришу Кузиєв, вам треба вдягтися і піти до кабінету головлікаря. — Вона подала мені вузлик і вийшла.

Я розгорнув шелестючий папір — о, диво! — новий костюм, нова модна сорочка, нові черевики, нова тюбетейка, нова майка, новенькі шкарпетки, — все, все нове!

— У чім річ, Хашиме-ака? — злякано спитала Фаріда.

— Ідіть теж перевдягайтеся, поїдемо в загс, — діловито наказав я.

— Ой, що ви! — зніяковіла дівчина й вибігла з палати.

Швиденько одягнувшись, я подався в кабінет головного лікаря. Це, напевно, приїхала моя люба матінка, або ж бабуся, або всі разом. Рідні мої! Тож недарма я бачив вас уві сні. Зараз я обніму вас, розцілую! Нічого не бачачи від радості, я влетів до кабінету й отетерів: переді мною стояв, усміхаючись, Салімджан-ака Атаджанов, мій начальник.

— Ага, ось і наш божевільний, — сказав він. — Іди-но, та обнімемось, О-о, молодця, молодця. А тепер привітайся з Суратом-ака. Впізнаєш його? Тож-бо. А він приїхав вибачитися перед тобою. Якби не він, то я, мабуть, і досі був би впевнений, що ти втік, боячись відповідальності…

У глибині кабінету виднілася довготелеса постать міліціонера, того самого, якому я завдячував поселенням у психлікарню і звільненням з неї. Він сидів поруч з головлікарем і ніяково усміхався. Я підійшов і міцно потис йому руку. Сурат-ака зітхнув полегшено й подав мені піалу чаю, що його налив головний лікар. Коли я спорожнив піалу, він раптом запитав:

— Ну що, поїхали?

Куди? — злякався я за звичкою, т- Завойовувати Європу! — засміявся Сурат-ака. І я замахав руками:

— Ні, не поїду!

— Чому?

— Досить з мене й того, що завоював психлікарню! — відповів я під загальний регіт.

У гостях у полковника

Як бачите, справи мої пішли на лад. Мені завжди щастить: трапився ж отакий добрий конвоїр, як Сурат-ака!.. Здавши мене до лікарні, він не заспокоївся, три дні ятрив собі душу: «А що як цього хлопця справді пограбували бандити? А що як він справді працівник міліції?» І сьогодні вранці нарешті не витримав, зайшов до мого начальника й просто запитав, чи працює у нього такий-то.

— Працює, — відповів Атаджанов. — Тільки його добу ні на службі, ні в гуртожитку немає.

— А як він, теє… нічого був? — Сурат-ака покрутив пальцем біля скроні.

— Та ні, нормальний хлопець. А чому — був? Що сталося?

Дізнавшись, де я опинився, він негайно виїхав по мене.

… Коли ми доїхали до мосту через ріку, Сурат-ака попросив зупинити машину. Йому, виявляється, по сина йди в дитсадок.

— Товаришу Кузиєв, ще раз прошу пробачення! — сказав він, тиснучи мені руку.

— А я ще раз дякую вам, товаришу лейтенант! — відповів Салімджан-ака замість мене. — Ви хороша людина і справжній міліціонер!

Деякий час ми їхали мовчки.

Наша чорна «Волга» летіла вперед, легко випереджаючи інші машини.

— Це правда, що на тебе напали? — промовив нарешті Салімджан-ака.

— Правда, — відповів я, зітхнувши.

— І що ж ти, сказали «роздягайся» — взяв і роздягся?

— Ні, я бився…

— Це непогано. Справжній міліціонер не здається.

— Їх було п'ятеро. А то я показав би їм!

— П'ятеро? — перепитав полковник. — Жінки з ними часом не було?

— Та я ж і в засідку попав саме через цю жінку! Вона кричала «рятуйте», і я хотів допомогти їй.

— Виходить, за цей тиждень вони пограбували двох, враховуючи й тебе. Мені здається, це гастролери… Таких у нас ще не було. Але нічого, бере вовк, візьмуть і вовка… Слухай, хлопче, — звернувся Салімджан-ака до водія, — мчи просто до мене додому.

Полковник замовк, відкинувши голову на спинку сидіння, і зморено заплющив очі. Хто знає, про що він зараз думає? Може, складає плани, як виловити банду гастролерів, а може, думає про такі речі, про які я й гадки не маю…

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Кінець Жовтого дива»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Кінець Жовтого дива» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Худайберды Тухтабаев - Золотой выкуп
Худайберды Тухтабаев
Худайберди Тухтабаєв - Пригоди двієчника
Худайберди Тухтабаєв
Худайберды Тухтабаев - Конец Желтого Дива
Худайберды Тухтабаев
Худайберды Тухтабаев - Волшебная шапка
Худайберды Тухтабаев
Худайберды Тухтабаев - Свет в заброшенном доме
Худайберды Тухтабаев
Ґрем Ґрін - Кінець роману
Ґрем Ґрін
Худайберди Тухтабаев - Оседлав желтого джина
Худайберди Тухтабаев
Отзывы о книге «Кінець Жовтого дива»

Обсуждение, отзывы о книге «Кінець Жовтого дива» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x