Худайберди Тухтабаєв - Кінець Жовтого дива

Здесь есть возможность читать онлайн «Худайберди Тухтабаєв - Кінець Жовтого дива» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1978, Издательство: Веселка, Жанр: Прочие приключения, Полицейский детектив, Юмористическая фантастика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Кінець Жовтого дива: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Кінець Жовтого дива»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Якщо ви читали повість-казку X. Тухтабаєва «Пригоди двієчника» про Хашима Кузиєва, котрий знайшов чарівну шапочку, вам цікаво буде дізнатися, ким став кмітливий шибеник, як йому працювалося в міліції, в яких складних і часом небезпечних операціях він брав участь.
Цей веселий пригодницький роман з елементами казкової фантастики удостоєний премії Всесоюзного та Республіканського конкурсів на кращий твір про радянську міліцію.

Кінець Жовтого дива — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Кінець Жовтого дива», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Як тебе звати?

— Хашимджан.

— Ти не схожий на хворого.

— Справді, я не хворий.

— А чого ж ти тоді тут?

— Привезли помилково.

— Хочеш яблука?

— Давай.

Хлопець дістав із тумбочки двоє яблук, кинув їх на мов ліжко, потім нахилився до мого вуха:

— Тобі можна вірити?

— Звичайно.

— Не продаси?

— Ні.

— Тоді слухай. — Хлопець злодійкувато озирнувся довкола й палко зашепотів: — Приміщення цієї лікарні будував мій батько. На стелі одної з кімнат, під фанерою, він сховав мішечок золота. Помираючи, батько відкрив мені свою таємницю. Через те я і в лікарні, щоб знайти і забрати це золото.

— Звідки ви знаєте, що золото сховане саме в цій кімнаті?

— Інші я вже перевірив.

— Не знайшли?

— Ні.

— Отже, золото тут?

— Так, у цій кімнаті.

— А що ви зробите з золотом, як знайдете його?

— Скажу, якщо не викажеш.

— Не викажу!

— Удвох з тобою втечемо до Афганістану.

— А що ми там будемо робити?

— Збудуємо автомобільний завод. Станемо мільйонерами.

— Не хочу бути мільйонером, не хочу тікати.

— Втечеш.

— Ні, не хочу.

— Ах, он як!!!

Хлопець підхопився, злапав мене за комір і ну душити, так що я аж захрипів. Я насилу вирвався з рук душителя, залишивши йому клапті моєї сорочки. Але він знову пішов на мене, готуючись до стрибка. Я розігнався і вдарив його головою в груди, він беркицьнувся на своє ліжко. Полежав трохи і раптом як зарегоче!

— Дурень ти, я ж пожартував!

— Сам ти дурень.

— Але, Хашиме, ти мене не викажеш?

— Сказав же — ні.

— Допоможеш розшукати золото?

— Ні!

— Гаразд, мені більше перепаде. Хочеш яблука?

— Їж сам! — Я накинув халат наопашки і вийшов у коридор. Дуже мені треба: дасть двійко яблук й одразу кинеться душити! А золото своє хай сам шукає.

Але шанувальник «жовтого диявола» не здійснив свого наміру. Надвечір у палаті з'явилися два елегантних лейтенанти з карного розшуку, звеліли йому перевдягтись у свій одяг і повели. Хвилин через десять літній хворий, ліжко якого стояло біля дверей, попрощався зі мною за руку й теж пішов. Я цілу ніч не стуляв повік: усе намагався збагнути, за що забрано косоокого, чому так поспіхом виписався літній чоловік. Я відчував, що між цими двома подіями існує якийсь зв'язок, але не міг напевне сказати, який саме. Все стало зрозуміло другого дня.

Фаріда, так звали медсестру, схожу на мою Айшахон, раптом з'явилася вранці в моїй палаті з каструлькою, загорнутою в рушничок, і сказала ніяково:

— Це вам. Пельмені принесла.

— Та ви що? — вигукнув я. Вона аж відсахнулася.

— Я так… просто… — затнулася дівчина, опустивши очі й поволі червоніючи.

— Але звідки ви взнали, що я люблю пельмені?

— Ой, це правда?! — зраділа Фаріда.

— Нічого я не люблю так, як пельмені. Коли мама збиралася ввечері готувати пельмені, то я вже зранку співав.

— У мене тато любить пельмені.

— Отже, ми з тестем схожі один на одного!

Задоволений своїм жартом, я зареготав на всю палату. Фаріда лишилася серйозною, ніби й не чула моїх слів.

— Звідки ви родом, Хашимджане?

— З Ферганської долини.

— Ви десь навчаєтесь?

— Ні. Працюю в міліції.

— Я бачу, ваша палата стала суто міліцейською.

— Це ж чому? — знову вигукнув я.

— Аріф-ака, що лежав отут біля дверей, теж, виявляється, з міліції.

І Фаріда відкрила мені таємницю, над якою я сушив голову цілу ніч.

Косоокого хлопця звали Алімом. Це, виявляється, відомий рецидивіст, затятий шахрай. Він тричі сидів у в'язниці, а коли звільнявся, діставав собі нову трудову книжку й «чистеньким» починав роботу. Останнього разу йому пощастило влаштуватися завскладом на великому винзаводі, де він одразу ж зібрав зграю і почав збувати на сторону вино, горілку і спирт. Алім умів пролазити людям у душу, тому розшукав м'якосердного лікаря й переконав, що являється душевнохворим. Той вписав Аліму в лікарняну картку, що він страждає вже понад п'ять років. Коли вкрадена сума досягла чималої цифри, Алім з допомогою того ж лікаря ліг у психіатричку. Але міліція давно стежила за його штуками. Тому управління міліції «поселило» в одну палату разом з косооким свого співробітника Арифа Асамова. Йому треба було з'ясувати, чи справді косоокий Алім душевнохворий, з ким він спілкується, які в нього наміри. Ариф-ака Асамов і собі майже півроку вдавав божевільного, щоб досконало вивчити злочинця та його зв'язки. Маячня косоокого про золото була всього лиш дотепно вигаданою ширмою.

— Звідки ви про все це дізналися? — здивувався я.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Кінець Жовтого дива»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Кінець Жовтого дива» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Худайберды Тухтабаев - Золотой выкуп
Худайберды Тухтабаев
Худайберди Тухтабаєв - Пригоди двієчника
Худайберди Тухтабаєв
Худайберды Тухтабаев - Конец Желтого Дива
Худайберды Тухтабаев
Худайберды Тухтабаев - Волшебная шапка
Худайберды Тухтабаев
Худайберды Тухтабаев - Свет в заброшенном доме
Худайберды Тухтабаев
Ґрем Ґрін - Кінець роману
Ґрем Ґрін
Худайберди Тухтабаев - Оседлав желтого джина
Худайберди Тухтабаев
Отзывы о книге «Кінець Жовтого дива»

Обсуждение, отзывы о книге «Кінець Жовтого дива» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x