Ольга Хлудова - Хвилі над нами

Цікаво, що всі дії в зграї дельфінів супроводжуються «розмовою», якщо так можна назвати свисти і писки різної сили і висоти звуку. Ними дельфіни виявляють незадоволення, занепокоєння і страх, радість і веселість. Записи цих звуків на плівку вивчаються вченими. Не раз спостерігалися випадки взаємодопомоги дельфінів, коли один із них потрапляв у біду.

Дельфіни і акули — природжені вороги. Під час родів у акваріумі дельфіни оточили самку щільним кільцем і відганяли від неї акул. Так само дружно дельфіни нападають усією зграєю на акул, захищаючи від них поранених товаришів. Але ці випадки спостерігалися вже не в акваріумах, а на волі.

Інколи доводиться чути безглузді розповіді про те, як дельфіни намагались потопити купальників або навіть пропороти їм живіт спинним плавцем. Щодо пропорювання живота, то це могла придумати людина, яка бачила дельфінів з відстані не менш як сто метрів. Як можна пропороти живіт м'яким трикутником із сала та шкіри, зовсім незрозуміло. Що ж до нападу на людей, щоб їх утопити або покусати, як інколи розповідають «свідки» таких подій, то відомий лише один цілком достовірний випадок, коли молодий дельфін ішов на відстані метра чи півтора від людини, яка пливла, і супроводив її, поки не підійшов човен, викликаний криками переляканого плавця. З цього випадку були створені десятки історій, що траплялись, як правило, «з одним знайомим» оповідача. Більша частина цих розповідей перевірялася старанним опитуванням свідків, і в результаті завжди виявлялося, що «очевидець» сам передає почуте від інших. Можна з певністю сказати, що жодного конкретного випадку нападу дельфінів на людей ще не зареєстровано. А панічні крики купальників, які побачили недалеко від себе плаваючих дельфінів, ще не є доказом нападу.

В Чорному морі живуть три види дельфінів: білобочка, морська свиня (азовка, або пихкун) і афалін .

Дельфін-білобочка — мешканець відкритого моря. Проте в деякі місяці його зграї зустрічаються в прибережних районах, куди вони підходять, розшукуючи їжу. Але білобочка уникає каламутних або мілких вод і ніколи не підходить так близько до берега, як афалін чи морська свиня.

Живиться білобочка дрібною рибою, причому в раціоні цього дельфіна велике значення мають пелагічні морські голки, камса і шпроти.

В два роки дельфін уже стає дорослим і починає розмножуватись. До цього часу він досягає 170–200 сантиметрів і 50–60 кілограмів ваги. Живе дельфін близько двадцяти років.

Забарвлення дельфіна-білобочки дуже характерне. Спина і верхня частина голови у нього чорні, облямовані сірим. Білосніжні боки і черево перетяті діагональною темною смужкою. По блиску білих плям і високих стрибках цього дельфіна ще здалеку можна відрізнити від афаліна і морської свині. Веселі зграї білобочок часто супроводять судна; дельфіни перекидаються, мов клоуни, в прозорій воді. Білобочка здатна розвивати велику швидкість — до 45–50 кілометрів на годину.

Морська свиня — найменший із дельфінів Чорного моря. Розміри його не перевищують 180 сантиметрів. Він відрізняється від решти дельфінів своєю тупорилістю. У нього немає витягнутих у вигляді дзьоба щелеп, як у білобочки чи афаліна.

Морська свиня живе в південній частині Азовського моря, в Керченській протоці і в прилеглих до неї мілководних районах Чорного моря. Тут вона проводить теплу частину року, відходячи на зимівлю до прибережних вод Кавказу і Криму. Цей дельфін — типовий мешканець прибережних зон. Він живиться дрібними донними і придонними рибами, головним чином бичками, а весною і восени частину його раціону складають камса і атерина.

Дельфін-білобочка.

Забарвлена морська свиня в аспідно-чорний колір з білим або сірим черевом. Серед них інколи зустрічаються повні або часткові альбіноси (тварини зовсім білі чи з переважанням білого кольору).

Мені розповів рибалка з Азовського моря, як одного разу, виймаючи поставлені сіті, він звернув увагу, що біля самих сітей пірнає дельфін. Рибалка вирішив було, що це грабіжник, який краде в нього рибу. Коли сіті підняли, там виявилося дельфінятко, ще живе, але воно добре-таки сьорбнуло води, його мати виринула поряд з човном і пішла слідом за ним, коли рибалки рушили до берега. Кінець кінцем їм стало шкода матері, і малятка, що вже опритомніло, обережно спустили у воду. Мати кинулась до нього і зараз же повела за собою, далі від небезпечного сусідства. Інші рибалки розповідали, що вони нерідко спостерігали випадки, коли дорослі дельфіни до останнього моменту залишалися біля свого товариша, який попав у біду.