Ольга Хлудова - Хвилі над нами

Один з молодих дельфінів вигадав нову гру з величезною морською черепахою, яка важила сто двадцять кілограмів. Він підсовував своє рило під край панцира і пробував перевернути її на спину. Це була нелегка робота, і незабаром над черепахою трудились уже два дельфіни. Гра, власне кажучи, в цьому й полягала, тому що, перевернувши черепаху, дельфіни чекали, коли вона знову займе своє нормальне положення, і повторювали все спочатку. З дрібнішими черепахами дельфін грався інакше: він рилом підгонив черепаху до поверхні води, а потім змушував її удавати акваплан, підштовхуючи ззаду і розвиваючи разом з нею досить велику швидкість. Черепахи ставились різко негативно до всіх витівок дельфінів і брали в них лише пасивну участь. Інша річ, коли дельфіни виявили, що з ними охоче граються люди.

Почалося з того, що дельфіни стали викидати з акваріума різні упущені в воду предмети. Якщо їх не було, дельфіни кидали черепашки, камінці або недоїдки від своїх обідів.

Одного разу якийсь відвідувач, вирішивши пожартувати, кинув у роду не дуже свіжу велику риб'ячу голову, яка лежала коло акваріума, і через мить дістав її назад, прямо у фізіономію.

Іншим разом фотограф упустив бленду від камери і вважав її втраченою, але через кілька хвилин одержав її з кінчика дельфінячого рила. Навіть дрібні монети підхоплювались і поверталися на сушу.

Тоді дельфінам дали різні іграшки, різноколірні диски з пластмаси, надуті невеликі камери і м'ячі. З камерою дельфіни гралися без кінця, вигадуючи найрізноманітніші трюки. То вони балансували нею на кінчику рила, підкидаючи час від часу в повітря і знову ловлячи носом, то викидали камеру з басейну і чекали, поки глядачі, що зібралися, кинуть її назад. У цих випадках дельфін відпливав од стінки акваріума, не зводячи очей з тієї групи людей, яка підхопила камеру, і спритно ловив, коли її кидали з досить великої відстані. Цей самий дельфін проводив довгі години, засовуючи камеру під різні предмети на дні, під каміння і навіть під черепах, йому подобалося, що надута повітрям камера рано чи пізно, а таки спливає на поверхню.

Все це наштовхнуло вчених на думку почати дресирування дельфінів, і в 1949 році вперше з дельфінами почав працювати професіональний дресирувальник, йому ніколи ще не доводилось мати справу з цими тваринами. Навчаючи дельфіна Фліппі, дресирувальник Фрон учився сам. Його роботу спостерігала група вчених. Одночасно з цим провадилась кінозйомка.

Виявилося, що дельфін сам надзвичайно охоче займався з дресирувальником, швидко засвоюючи те, що йому здавалося веселою грою. Але ніяких методів примусу застосовувати не можна було.

При першій же спробі покарати Фліппі, він на кілька днів взагалі відмовився працювати. Застосовувався тільки метод заохочення: поплескування по спині і підгодовування смачними шматочками улюбленої риби або кальмарів. Команди подавалися жестами і словами.

Робота з Фліппі тривала три роки. Дельфін навчився дуже складних трюків, які він охоче демонстрував на вимогу дресирувальника. Я не буду перелічувати все те, чого навчили Фліппі, але деякі його номери не можна не згадати. Наприклад, на висоті трьох метрів над водою вішали дзвоник на штанзі. За командою дресирувальника «подзвони в дзвоник», він відпливав у далекий кінець басейну і, примірившись, починав розгін. На певній відстані од штанги Фліппі вистрибував із води і хапав зубами за мотузочку дзвона. Він промахувався дуже рідко, але коли це траплялося, виявляв своє незадоволення голосним писком і вже без всякої команди повторював трюк, поки він йому не вдавався. Тоді Фліппі плив до дресирувальника по нагороду. З великим ентузіазмом Фліппі стрибав через затягнутий папером обруч, що висів над водою, грав у м'яча і т. д. Вінцем його дресировки було буксирування дошки, на якій були людина і приятель Фліппі — собака.

Спілкуючись весь час з людьми і більшу частину дня крутячись біля поверхні води під сонцем, Фліппі сильно спік собі шкіру на морді. На команду дресирувальника він ліг у парусинові носилки, які трохи підняли над водою, і Фліппі змазали вазеліном. Трохи пізніше служник побачив, що на кладці біля води стоїть собака і облизує вазелін з голови Фліппі, якому, видно, ця процедура була дуже приємна, бо він, підпливши до кладки, підставляв собаці найбільш попечені місця шкіри.

Та коли в дальшому почали дресирувати інших дельфінів, виявилося, що Фліппі був одним із найтупіших і найбездарніших учнів. Молодий дельфін Сплаш за кілька місяців засвоїв трюки, які й не снилися Фліппі. Він навчився заливати струменем води з рота невелике багаття, розкладене на металевій платформі коло поверхні води. Так само швидко його навчили рятувати потопаючу людину, яку зображувала лялька; закидати м'яч у баскетбольну сітку; відбивати рилом м'яч, кинутий з другого кінця басейну, і т. д., не кажучи вже про всі трюки Фліппі, які Сплаш засвоїв дуже швидко.