Ольга Хлудова - Хвилі над нами

Якесь вовтузіння в цистозирі; звідти стрілою вискочила риба… Що там трапилося? Я кинулась до того місця, але по дорозі мою увагу відвернула зграйка сріблястих мальків, що проковзнула біля самого скла маски. Краб простяг до мене назустріч строкаті клешні, повільно зачинила стулки черепашки мідія, зграйка камси злякано промчала мимо, крупна риба кинулася з-за скелі їй навперейми… очі розбігалися.

Потроху я отямилася і вирішила спершу ознайомитись з місцевістю. Вдалині в зеленому тумані бовваніли темні плями скель і коливалися від хвиль світлі гриви водоростей.

Невідомо, що за цією скелею. Може, найцікавіше чекає мене саме там? Я пливла від скелі до скелі, усе далі й далі вздовж берега, поки остаточно не змерзла. Довелося вийти на берег у крихітній бухточці, затиснутій між величезними уламками скель. Власне, і берег бухти являв собою всього-на-всього велику купу абияк навалених морем і обвалами крупних каменів. Поміж них повільно піднімалась і опускалась вода, розвіваючи довгі пасма зелених і рудих водоростей. У цих природних акваріумах з кам'яними стінками кипіло життя. Серед водоростей, на дні, у розколинах каміння і під камінням ховалися, повзали і перепливали сотні крихітних мешканців. Я лягла на гарячий камінь і, нахилившись, занурила скло маски у воду. Здавалося, вода зникла і зграйка мальків, що ліниво гойдалася коло поверхні, повисла, в повітрі.

Пташкою перепурхнув маленький бичок і сховався? під каменем. Димок розворушеного ним піску знявся на мить і осів на дно. Видно кожну піщинку.

Не знаю, скільки часу я лежала б на камені, дивлячись на такі цікаві речі, коли б мою увагу не відвернув камінець, що впав на спину. Я підвела голову.

Наді мною на стрімкому, майже прямовисному укосі скелі сидів мармуровий краб . Потурбований моїм рухом, він одбіг убік і зупинився, чіпляючись кігтиками за ледве помітні нерівності каменя. Другий краб появився на вершині скелі, чітко вирізьблюючись на фоні неба. Мармурові краби з дуже плоским панциром, розмальованим коричневими хвилястими лініями і закрутками, люблять погрітися на сонці. Випаровування води і вологі зябра дають їм можливість довго залишатися без води. Але я помітила, сидячи нерухомо і впритул розглядаючи своїх сусідів, що вони не тільки гріються на сонці, а й закушують. Вони збирали щось з вологої поверхні каменя і статечно їли за допомогою клешень, які, мов важелі, то розгиналися і відщипували з каміння щось, чого я не бачила, то повільно підносили їжу до рота.

Я зробила швидкий рух, маючи намір схопити найближчого краба. Він підгорнув ніжки і миттю впав у воду. Було видно, як він підгортав для швидкості усіма ніжками і в наступну секунду щез у розколині між камінням.

Краб був мені потрібен. Я обережно ковзнула в воду, підпливла до окремого каменя, на якому сидів чудовий великий краб, і коли виринула коло самого каменя, краб на мить розгублено заметався на його вершині. Він побіг навколо каменя, намагаючись спуститися до води під його захист.

Я обідрала і коліна, й лікті під час цієї гонитви, але краб був набагато моторніший і все ж утік від мене. Наспіла я на той момент, коли він біг по каменю вже під водою, незважаючи на те, що укіс каменя нависав над дном і краб практично біг по ньому вже спиною вниз. Я ще трохи поганялася за крабами, не думаючи про те, куди їх сховаю, якщо спіймаю — зі мною не було ні мішечка, ні банки. Потім повернулася знову в бухточку.

Мене зацікавили мешканці скель над водою. Я уважно оглядала каміння і відкривала все нових і нових цікавих тварин.

Мармуровий краб.

Вище рівня води, там, де каміння змочується прибійними хвилями або бризками, у так званій зоні запліску (супраліторальній зоні), починається життя морських організмів. Уявіть собі темно-коричневу або зеленувату поверхню скелі. Вона волога від випаровувань, язики хвиль лижуть її і обдають бризками. Цівки води стікають укосами, залишаючи вологі сліди на теплих боках каменів, усіяних білими зірочками черепашок вусоногих рачків-балянусів (морських жолудів). Вище за них заходять лише краби та рачки-лігії . Але краби і літії можуть вільно бігати по скелях. Якщо тривалий штиль підсушить каміння, вони спустяться до води. А балянуси назавжди приросли до каменя, і ув'язнений в черепашці рачок змушений вести осілий спосіб життя.