Ярослав Сватко - Розвідник воюючої України

Згадуючи свою працю в той час, Степан Мудрик писав: „Завдання, що стояло перед нами — працювати над собою і з молоддю, яка належала до організаційних рядів. На той час припадає акція організації, скерована на поборювання польських монопольних товарів за допомогою бойкотів. Так, зокрема, бойкотовано тих наших молодих людей, які виявляли нахил до алькоголю. Це допомагало, і молодь кидала пити.

Так само було зорганізовано бойкот тих покупців, які полестились на конкуренційно — здешевілі ціни в польських та жидівських крамницях. Завданням організації було привернути увагу наших українських кооперативних установ і тим зміцнити їх. Отже, біля ворожих нам крамниць установлювано вечорами пікети. Коли хтось малосвідомий ішов до них купувати, молоді люди підходили до нього і пояснювали шкоду від його поступовання для національної справи.

Таким чином на 1938 рік було досягнуто такого стану, що ворожі нам купці зникли зовсім із сіл, подавшися до міст. Під гаслом «Український гріш — в українські руки» торговельна справа на селі залишилася цілковито в українських руках."

Цей спогад Степана Мудрика з книги „Під трьома окупантами" розвіює уявлення про ОУН, як організацію, яка своїм завданням ставила виключно збройну боротьбу та бойові акції. Більше того, ми бачимо, що молода людина, якій ще не виповнилося 20 років, яка не лише не має університетської освіти, — навіть не вчиться у вищому учбовому закладі, — добре розуміє значення економічної сторони в самостійному житті нації і свідомими діями організовує українців до боротьби за своє економічне визволення. Гасло „Свій до свого по своє" зробило для утвердження української ідентичности не менше, а може, й більше, ніж гучні замахи проти окупантів. Його реалізація на практиці створила економічні передумови для визвольної боротьби, дала можливість фінансувати випуск патріотичної літератури, підтримувати в тюрмах політичних в'язнів. Але найголовніше — практика застосування цього гасла показала, що Україна може бути багатою лише тоді, коли українець вироблятиме продукт для українця і купуватиме продукт в українця. Шкода, що сучасні політичні діячі, діяльність яких призвела до масової економічної еміграції громадян України, досі нехтують таким історичним досвідом. Молоді люди, однолітки Степана Мудрика піднялися до бачення визвольної боротьби, як системи організування нації у всіх ділянках її життя, а не лише до створення армії і підготовки національного повстання.

Але й цю, найважливішу частину програми 20–річний Степан Мудрик успішно виконує на тій частині української землі, де долею судилося йому почати свою революційну діяльність. Трохи пізніше у тій же книжці він згадує:

„Так надійшов 1939 рік. Нас кількох заходилися впорядковувати терен. Незабаром ми впорядкували один надрайон. Але зв'язку «догори» ми «зловити» не могли. Так ми й перебували без зверхництва.

Вишкіл в ОУН був поставлений досить добре. Головну увагу ми звертали на історію України, географію. Занадто мало було матеріялів про комунізм. Військовий вишкіл був поставлений так, що за деякий час член ОУН мав загальні основи військового знання, мав уявлення про організацію війська і майже опанований курс стріляння."

Давно передбачувана війна за новий переділ світу стала реальністю. Катастрофа польської міжвоєнної держави, ставлення суспільного шумовиння, яке задля власних, „шкурних" інтересів будувало під шовіністичними гаслами окупаційну державу на етнічних українських землях до оборони Польщі стало черговим уроком у світоглядній школі Степана Мудрика, уроком, якого могло дати лише саме життя.

„Мені було дивно, що від дня вибуху війни минуло всього яких десять чи одинадцять днів, а вже кругом таке безладдя. Втікачі йшли на схід, вели з собою ровери, мотоцикли, питали, чи далеко до румунського кордону. Наші селяни пересміхались між собою. Всім було дивно, що польські урядники, такі пишні та зарозумілі ще два тижні тому, втратили голову і йшли до Румунії не зовсім у тому напрямі, де Румунія справді була."

На цей час вишкільна система самоосвіти члена ОУН давала Степанові чіткі орієнтири: як жити та відповідно до яких пріоритетів приймати рішення у відповідальних моментах життя. Найцікавіше — він не бачив у цьому чогось надзвичайного, вважав, що такий світогляд повинен мати кожен свідомий український патріот. Більше того, у той час Мудрик вважав, що подібна світоглядна система мала б бути і в інших, особливо державних націй. Зустріч із польськими льотчиками, які відступали перед натиском німецької військової машини, вперше показала йому унікальність виховної системи ОУН.