Пан комісар ненадовго замовк, прикривши очі. Але, видно, гострий напад болю його скоро покинув, і Якуб Собеський продовжив:
– Знаєш, пане Дзевульський, що план створення реєстрового козацтва дозрів ще сто років тому, під час правління великого князя литовського і короля польського Сигізмунда I? Тоді розглядалися два варіанти: перший – організація реєстрового війська для захисту південних кордонів і виконання функцій нагляду за населенням, а другий – знищення всіх козаків!
– А як же татари? – не витримав Антонім.
– Слушно. Без козаків не здолати ординців. Тому мій учений друг, публіцист пан Пальчовський, у своїй книзі, яка так і називається: «Про козаків – знищити їх чи ні?» [64] Книга вийшла в 1618 р.
, дає відповідь: винищити козаків безчесно, марно й неможливо. Безчесно – бо це значить знищити християн, тоді як Украйна при дворах європейських вважається єдиною огорожею християнства від турка. Марно – бо замість сусідів-козаків матимемо турків і татар. А що краще? І останнє: неможливо – бо ще за часів короля Стефана хотіли винищити козаків, та відклали намір через неможливість, а тоді козаків було набагато менше, ніж тепер. І все ж як приємно зустріти реєстрових русинів-козаків, які ревно ставляться до своєї служби. Ба більше: я їх запитав, і вони без заминки повторили текст присяги, яку давали при вступі на службу короля: «…коритися, виконувати всі накази і постанови його королівської милості, припиняти будь-яку непокору й свавілля, а також ні особисто, ні через будь-кого не виступати проти турецького султана, ні на суші, ні на морі, крім як за наказом його королівської милості Речі Посполитої; якщо ж хтось захоче таке зробити, а я про це дізнаюся, то зобов’язаний буду попередити короля й гетьманів і сам того буду карати, виконуючи свою повинність!» Щоправда, той, що з бородою, повторив із затримками та з підказками. Та й мова його польська воліє бути кращою. Але ось другий! Так! Присягу як «Pater noster» [65] «Отче наш», або «Молитва Господня» – головна християнська молитва.
знає, і мова його така, що багато хто при дворі його милості короля міг би позаздрити. І сам він гарний з лиця і моцний тілом. А кулак у нього – кувалда молотобійця на кузні. Поспішали вони в Умань до свого полковника. Через те й розмовляли коротко. Помолилися на печери святі – і в путь. Тверезі, рішучі, дорожать службою. От би таких тисяч зо п’ять… Та-а-ак! Не шкода для таких і двох золотих. Хоч і безгербова [66] Без політичних прав.
шляхта, але козаки надійні!
Кивнувши на знак згоди з самим собою, Якуб Собеський задоволено замовк і поринув у свої думи. Цим скористався Антонім Дзевульський і притримав коня, як його про це знаками просив один із чинів його таємної команди.
Ім’я того таємника [67] Нижчий чин таємної служби.
– Лешко. Не надто кмітливий русин, зате добрий виконавець та служака сумлінний. У таємній команді таких три чверті. Інші – поляки. Із коронних земель служити до Києва тайники йшли вкрай неохоче.
– Чого тобі, Лешку? – порівнявши коней, запитав помічник комісара.
– Пане Дзевульський, дозвольте доповісти, що сказав мій шинкар…
– Хто? – здивувався Антонім.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
Від перського «гилим» – грубо зроблена ковдра. (Тут і далі прим. автора.)
Землянка.
Здобич.
Святий день у народному календарі слов’ян, що припадає на 23 квітня (6 травня).
Чамбул – кінний загін.
Сліди.
Козацька миля – 7,5 км.
Грабіж.
Тепер село у Вінницькій області.
Назва кулі в XVII ст.
Коротка козацька люлька.
Сигізмунд III (20 червня 1566 р. – 30 квітня 1632 р.) – король польський і великий князь литовський з 27 грудня 1587 р., король шведський з 27 листопада 1592 р. по липень 1599 р., батько Владислава IV.
Місто, нині в Чернівецькій області.
Читать дальше