Андрій Кокотюха
Голова з площі Пігаль
ISBN 978-966-03-7113-2
ISBN 978-966-03-9276-2
© А. А. Кокотюха, 2020
© М. С. Мендор, художнє оформлення, 2020
© Т. М. Власюк, ілюстрації, 2020
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2015
⁂
Дякую всім, хто наблизив Париж до мене, а мене – до Парижа:
Туристичній фірмі «Феєрія» і особисто Ігореві Захаренку
Культурному центру при Посольстві України в Парижі і особисто Наталі Кочубей
Бібліотеці Симона Петлюри в Парижі і особисто Ярославі Йосипишин та Дарії Мельникович
А також:
Інні Власюк, українській блогерці в Парижі;
Аллі Лазаревій, журналістці, власкору журналу «Українській тиждень» у Франції;
Ірині Дмитришин, перекладачці, літературознавиці;
Олені Ящук-Коде, письменниці, співорганізаторці «Літературних прогулянок у Парижі»;
Андрієві Шкілю, українському досліднику Парижа.
Друзі та колеги, mes chers amis, без вас ця книга ще б довго не була написана…
Париж, березень 1923 року, площа Пігаль [1] Площа Піга́ль ( Place Pigalle ) – площа в Парижі, на межі 9-го та 18-го муніципальних округів. Названа на честь французького скульптора Жана-Батиста Пігаля (1714–1785). Дала назву відомому кварталу Пігаль, який в першій половині ХХ століття славився своїми борделями.
Сто шістдесят чотири.
Саме стільки днів у Парижі дощить. Хто це порахував, Одрі не знала. Жульєн вичитав у якійсь газеті або почув від якогось базікала на Монмартрі. Мабуть, це правда. Іншим, світлим, без мокрих стін сірого каменю та дощової води, що збігає згори прилеглими вулицями до площі, вона ще не бачила міста, яке з дитинства уявляла чарівною казкою. Тож купила календар, почепила у крихітній ванній і взялася до лічби.
Дівчина вирішила рахувати, скільки лишилося до справжньої духмяної паризької весни.
Скільки їй лишилося.
Щоправда, календар знайшла за поточний рік, та не біда. Відлік почала з першого січня, вивівши трохи збоку цифру «69». Чим дуже потішила Жульєна – художник, який малював оголену натуру, миттю побачив у числі сексуальний натяк. На той момент Одрі вже давно, цілих шістдесят дев’ять днів і ночей, не була провінціалкою, якій треба пояснювати подібне. І забула, як воно – червоніти. Виявляється, потрібно зовсім мало часу, аби з сором’язливої, хай відкритої до всього нового, дівчини з Провансу [2] Прова́нс ( Provence ) – історико-географічна область на південному сході Франції.
перетворитися на парижанку, чий гострий язичок збентежить та змусить пекти раків навіть бувалого в бувальцях злодія чи сутенера з Кліші [3] Клішí (Сlichy) – площа, розташована в північно-західній частині Парижа. Одне з небагатьох місць, де водночас межують чотири муніципальні округи. Дала назву місцевості, яка має славу одного з найбільш криміногенних паризьких районів.
.
Або – когось із богемних приятелів Жульєна з «Чорної кішки».
Одрі опинилась у тому знаменитому барі вже на третій день свого перебування в Парижі. А до того одну ніч вона провела на ліонському вокзалі, бо її чомусь ніхто не зустрів. Ще одну – в поліцейському відділку неподалік. Ажани [4] Ажани спершу забрали… – Одна з назв французьких поліцейських, походить від слова agent ( агент ), використовується в розмовному мовленні.
спершу забрали її за проституцію. Вона вліпила ляпаса нахабі: так обізвати чесну дівчину! Тут же перелякалася власного вчинку – справедливе обурення могли розцінити, як напад на служителя закону. Втім, черговий інспектор миттю залагодив прикрий інцидент, насварив колегу, вибачився – але натомість розпорядився затримати її як волоцюгу.
Одрі намагалася пояснити: вона приїхала з Грасу [5] … приїхала з Грасу – Grasse (Грас): місто на Лазуровому березі Франції, регіон Прованс.
до нареченого, відомого художника Ніколя Бенуа. Інспектор вперше чув це прізвище, що дівчину не здивувало – вона ніколи не вважала ажанів цінителями мистецтв і взагалі витонченими натурами. Більше обурило, що поліцейського не стривожила ситуація, в яку втрапила Одрі.
Вона божилася, що Ніколя, своєю чергою, клявся ледь не на Біблії: раптом наречена таки наважиться купити квиток і сісти у потяг – обов’язково зустріне її на вокзалі, Дав свою адресу, аби дівчина телеграмою повідомила про приїзд. Але месьє Бенуа не прийшов у призначений час, що цілком може означати: він втрапив у халепу, сталася біда, його негайно треба розшукати. Париж для Одрі був тоді чимось на кшталт величезного лісу, в якому провінціалка зовсім не орієнтувалася й боялася зробити зайвий крок далі від вокзалу.
Читать дальше