Сапковський Анджей - Божі воїни

— Для Ютти? Розумію.

— Не розумієш. Сховай меч і вислухай мене. Вислухаєш?

— А в мене є вихід? Адже інакше будуть неприємні консеквенції. Адже Ютта у ваших лапах. У ваших льохах…

— Ні в яких вона не в льохах, — перебив незнайомий. — Ніхто її не скривдить, пальцем не зачепить, нічим не образить і не посягне на честь. Ютта де Апольда під нашою опікою. Звичайно, вона усамітнена… Зрештою, з відома й за згодою її матері, пані Агнеси, чашникової з Шенау. Панна Ютта перебуває в безпечному місці. Відокремлена й ізольована від небезпек цього світу. Від певних ідей, які колись привели на багаття Майфреду да Піровано. І від тебе. Особливо — від тебе. І наразі відокремленою та ізольованою панна Ютта залишатиметься.

— Наразі?

— Протягом деякого часу.

— Якого часу? Доки? Коли ви її звільните?

— Коли настане час. І за деякими кондиціями.

— Ну ж бо! — рявкнув Рейневан, усе ще марно намагаючись зрушити коня. — По суті! Я слухаю! Що це за кондиції? Кого я цього разу повинен зрадити? Кого продати? Кого видати на смерть? А коли я зроблю, що ви хочете, ви віддасте мені Ютту, так? А може, ще докладете тридцять срібників?

— Пацієнція! — підняв руку незнайомий. — Не гарячкуй, не скипай. Я сказав тобі те, що мав сказати. Тепер повертайся до своїх. До Сиріток, які, як доносить поголос, швидко посуваються на північ і з хвилини на хвилину будуть тут. Повертайся. І чекай звісток від нас. Велебний Гейнче переказує тобі слова пророка Осії: прості Господні дороги, і праведні ходять по них, а грішні спіткнуться на них [327] Книга пророка Осії, 14; 10. . Час тобі перестати спотикатися, Рейнмаре з Беляви. Час повернутися на прямі дороги. Ми спробуємо допомогти тобі в цьому.

— Не сумніваюся, що спробуєте.

— Чекай звісток. Ми знайдемо тебе.

— Ви такі впевнені, що знайдете?

— Знайдемо, — усміхнувся посланець Інквізиції. — Без проблем. Адже ти — як майоран. З’являєшся часто. У кожній страві. Мене звати Лукаш Божичко.

— Я запам’ятаю.

Лукаш Божичко засміявся, анітрохи — принаймні з вигляду — не переймаючись погрозою, яка прозвучала в Рейневановому голосі. Закинув плащ на плече. Розвернув рябого коня. Пришпорив його. І клусом поїхав у бік Гродзької брами. До якої рухалося все більше й більше біженців.

Рейневан довго дивився йому вслід. Він вмирав від втоми та невиспаності. Але знав, що не має часу ні на відпочинок, ні на сон. Натягнув повіддя, повернув у бік Франкенштейна. Кінь фиркав. Дорога була повна людей. Вість про Сиріток, які надходили з рейдом, поширювалася блискавично, Шльонськ знову охоплювала паніка.

А Ютта була в руках Інквізиції.

Небо на півдні затягувалося хмарами, темніло, провіщуючи настання снігових завій.

І значно гірших речей.

Земля Африки, де леви (лат.). — Тут і далі примітки, позначені астерисками (1), — від перекладача. Примітки автора пронумеровані та винесені в кінець книги.

Катай(Cathay) — давня назва Китаю. Тапробана— давня грецька і римська назва Цейлону (Шрі-Ланки). Брагіна, Оксидрата, Гінософа(Bragine (Bragman), Oxidrate, Gynosophe) — вигадані острови, які згадуються у “Подорожах Жана Мандевілля”, Сінангу(Cinangu) — Японія, від Jipangu (Jipang, Zipangu) в мандаринському діалекті китайської мови в записках Марко Поло.

Гуго Сен-Вікторський(Hugo de Sancto Victore: бл. 1096 — 1141), середньовічний теолог, філософ і педагог. П’єр д’Аї(Pierre d’Ailly; 1350 — і 420), французький богослов і церковний діяч, канцлер Паризького університету, єпископу Камдре, кардинал. Жан Мандевілль(Jeane Mandeville або Maundeville; бл. 1300 — 1372) ймовірний укладач популярної розповіді про подорожі, насправді грубий літературний фальсифікатор.

Оксидент— захід.

Септентріональний(від Septemtriones — лат. назва сузір’я Великої Ведмедиці) — північний.

Ultima Thule(лат.) — край землі, міфічний острів на краю світу (з Вергілія).

Де схід сходиться з північчю (лат.).

Пластуга— камбала.

П’явки, поліпи, восьминоги, сарана, раки, акули… та їм подібні (лат.).

“Плавати морем необхідно” (лат. прислів’я).

Ротейруш— лоції (порт.). Портолани— середньовічні морські карти.

Святий Брендан— покровитель Ірландії, визнаний ірландський мореплавець VI століття, саги про два його плавання були в середньовіччі не менш популярні, ніж легенди про лицарів Круглого столу.