Юрiй Логвин: Таємниця одного дiаманта

Вiн пiшов з мавпою, тобто Принцом, на дах мого будинку. I молився там з Принцем, тобто мавпою, цiлу добу. I не пив, i не їв. Тiльки безбожний насмiшник та айяр, рiзник Омар всiм говорив, що вiн бачив, як мавпа, тобто Принц, на льоту ловив горобцiв i жер їх, тiльки пiр'я летiло! Але, скажiть менi, як вiн мiг бачити подiбне блюзнiрство, якщо його будинок аж на добру сотню лiктiв вiд мого хану i висота його даху сягає лише низу моїх вiконних решiток?!! От же бувають люди!.. Та якщо ти, господине мiй ласкавий, даси менi в найми поле пiд баштан, я цього безбожного притисну!.. Бо, звичайно, поки достатку в нас майже рiвно, то його багато хто й слухає. Але…

- Ти менi про рiзника облиш! Кажи, що далi було?!

- А далi нiчого особливого не було. Настала п'ятниця. I всi пiшли до мечетi. I Адмiрал з мавпою, тобто Принцем. Розстелили вони килимки свої в самiм куточку пiд стiною, що мулла їх спочатку й не помiтив. А я мовчав, що Адмiрал збирається на салят-аль-джума 2. Хоча все мiстечко, навiть всi мандейцi знали, що в мене проживає якийсь дуже дивний чоловiк з мавпою. Я дивився, давився на мавпу, пробачте, на Принца, i вiдчував, що в мене голова обертом iде. Сидить вона, тобто вiн, позiхає, як наш швець Хасан на кожнiй п'ятничнiй молитвi, потiм почухається, як кравець Абу Касем, а потiм почне плюватись i плювки ховати пiд килимок, як чинбар Сахл, що весь час кожi зубами пробує! Людина – нiякого сумнiву! Та ще, знаєте, одяг,-просто потворний карлик, а не мавпа!

Десь пiд кiнець казання мулла нарештi вздрiв мавпу, тобто Принца. Змiнився на видi, але скiнчив казання. А тодi як почне поносити безбожникiв усiх, єретикiв, поган, християн та iудеїв, аж луна по мечетi пiшла. Почав закликати правовiрних знищити брудну тварюку i перехожого шахрая!

Тодi пiдвiвся Адмiрал i попросив уважно його вислухати, а там хоч нехай його каменують, якщо знайдуть винним. Ось що вiн сказав:

– Правовiрнi! Це не брудна тварюка, а нещасний, який уже з поганства почав повертатись у нашу iстинну вiру. Це був красень принц Бхурi-Мхурi iз далекої країни Чамп, що далеко на схiд вiд славної Iндii. Я був у його князiвствi адмiралом усiх його кораблiв. I я почав йому пояснювати iстину нашої вiри, її правдивiсть i силу. Та, певно, я в чомусь согрiшив, бо не встиг його остаточно навернути в нашу iстинну вiру, як його пiдступна дружина, принцеса-чаклунка…

I ви знаєте, шановнi мої гостi, коли Адмiрал згадав про принцесу-чаклунку, мавпа, тобто Принц, пiднялась i стисла кулаки! Всi люди дiйшли до повного здивування! Отож, Адмiрал далi вiв таке:

– …загарбала всi його скарби, зачарувала бойових слонiв i чорних воїнiв – ефiопiв, i пiшла в свою країну. А його, за те, що не згодився на її пiдмову кинути до в'язницi свого батька i повбивати братiв, перетворила на мавпу i наклала на нього викуп…

Тут мавпа закрила лице руками i почала аж труситись вiд плачу. Мої дорогi гостi, здивування й жах приявних дiйшли до межi можливого! А Адмiрал вже закiнчував:

– Вона наклала на нас страшний викуп– аж сто тисяч динарiв! Але за останнiх п'ять рокiв ми вже зiбрали дев'яносто тисяч, i вiдправили сакками в Калiкут, а звiдтiля в Камбей, останiй мусульманський порт Iндiї. Ми йдемо до Йорданiї та Палестини, бо там є мої друзi моряки, з якими я в юностi плавав i дiставав корабельне дерево для славного лицаря iсламу, переможця невiрних, вiдвойовника Єршалаїму, благородного Салах ад-Дiна. Вони менi допоможуть грошима, i я зможу повернутись у землi далекого Машрiку проповiдувати наше вчення. А мiй нещасний, спотворений Принц знов явить свою людську подобу!

I при тих словах Адмiрала мавпа, тобто Принц, засмiялася i пiдняла кулаки над головою.

Бiльшiсть одразу зрозумiли, що це не мавпа, а Принц. Тiльки цей чортiв м'ясник почав галасувати, що мавпа, тобто Принц, i є мавпа, бо вона ловила в мене на даху i жерла горобцiв! Та я йому вiдповiв! Але наш мулла ще сумнiвався.

Та коли ж Принц, тобто мавпа, пiдiйшов до Адмiрала i витяг у нього з-за пояса срiбну iндiйську пайсу та понесла муллi, показуючи на свiтильник, вiн посвiтлiшав розумом i лицем, бо зрозумiв, що нiяка тварина не може дати срiбло на свiтильники.

I тодi вiн, тобто мулла, закликав усiх нас помолитись за нещасного Принца, щоб той вернув собi людську подобу i мiг славити Аллаха людським голосом!..

Ще цiлу добу Адмiрал з мавпою, тобто Принцом, жили в мене. I в мене товклося стiльки людей, нiби бедуїни приїхали на весняний ярмарок! За один день я розпродав половину припасiв! Он як! Люди приходили й приносили хто грошi, хто дарунки моїм постояльцям. I вони не помилились, що це Принц i Адмiрал справжнi, а не шахраї. Багато з тих дарункiв Адмiрал вiддав менi, вибачаючись, що не може подарувати нiчого з заморських див. Що поробиш, адже його останнiй корабель засмоктали сипучi пiски в гирлi Шатт-ель-Арабу!..