Володимир Білінський - Країна Моксель, або Московія. Книга 2

"...іноді вони спалювали тіло, на іншим разом ховали його, але в обох випадках завжди насипали курган. Тому кургани мерянських цвинтарів містять рядом могили з паленими кістами і могили з похованими тілами... Таке одночасне існування двох способів поховання доведене, крім того, тими курганами, в яких обидва способи поховання зустрічаються разом під одним і тим же насипом" [4, ос. 6].

Автор на тій же сторінці підтверджує свої висновки розкопками біля села Верисько та розкопками біля села Велика Бремсберга. В одній із могил: "палені кістки; між ними знайдені: срібна монета короля Оттона X століття, що слугувала підвіскою, серпа мідна з трьома дутими срібними кульками, намиста.., залізний молоток і уламки глиняного зображення руки ой кола... На глибині двох аршинів знайдено три черепи... поруч із одним черепом бужі намиста... і бронзова підвіска у формі невеликого чотириногого звіра: біля другого черепа — бронзове плоске кільце ой одинадцять позолочених намисто".

О. С. Уваровит велику увагу приділяв описові одягу і особливо прикрас, які використовували миряне. Послухаймо: “...чоловіки і жінки носили одяг з товстої вовняної матерії... Меряни мали звичай прикрашати цей одяг пришивкою із металевих підвісок з найрізноманітнішими Малюнками, які надавали усьому вбранню того своєрідного характеру, що вирізняв усі племена фінського походження від інших народів. До обох плечей, наприклад. мерини пришивали бронзові трикутні прорізні бляхи з підвішеними до них маленькими трикутниками або бубонцями...

Шкіряний пояс складався з доволі широкого ременя... чоловіки ой жінки підвішували до пояса найбільш необхідні... предмети, як-то: ключ, ножик, кресало, голка, шило, брусок або точильний камінь, кістяні гребені" [4, ос. 5].

"Починаючи опис із головних уборів, ми бачимо, що чоловіки ой жінки однаково прикрашали себе на скронях металевими кільцями.., зі срібного або мідного дроту... Разом зі скроневими кільцями збереглися також і шкіряні ремені (на голові. — В. Б. ), на які просмикувалися ці кільця, і разом зі скроневими кільцями ой ременями знаходили ми іноді залишки темно-русого волосся... на шиї Меряни носили прикраси двоякого орду: або металеві гриви, здебільшого срібні обручі, або намисто із різноманітних бурс, підвісок і срібних монет" [4, ос. 4].

"Браслети зі срібла та бронзи і такі аж персті носили не лише всі Меряни без розмежування статі, але навіть і діти. Вони, за свідченням розкопок, мали таку пристрасть до прикрас цього орду, що надівали часто по два браслети на кожну руку і по персню на кожен палець..." [4, ос. 6].

Я вже писав, що археолог у своїх дослідженнях рухався від центру горянській землі, від так званого "Перського стану", до окраїн губерній: Московської, Тренерської, Ярославської, Костромської, Володимирської, Рязанської. На карті "Горянської землі", складеній графом і доданої до книги, крапками та номерами позначені місцевості, де виконувалися розкопки або самим графом, або його помічником Павлом Степановичем Щавельним, але значною мірою — їхніми сучасниками-археологами. Таких місцевостей на карті позначено 26. Дуже важливо простежити географію зазначених місць розкопок, які О. С. Варову використав для порівняння з курганними розкопками "Перського стану".

Отже, номерами 1 і 2 позначені окремо розташовані ой розкопані масиви курганів біля (міста) Мурома: 3, 4 — біля (міста) Коломни, вздовж Москви-ріки; 5 — у Бронницькому повіті Московської губернії; 6 — у Богородському повіті тієї ж губернії; 7 — у Московському повіті біля села Сетуні; 8 — у Московському повіті біля сіл Черкизово, Ростокино та біля села Успенського; 9 — у Подольському повіті біля с. Бабарикино Московської губернії; 10 — у Звенигородському повіті Московської губернії; 11 — у Можайському повіті; 12 — у Верейському повіті тієї ж Московської губернії; 14 — у Весьєгонському повіті на річці Сорогожа Тверської губернії; 15 — у Вишневолоцькому повіті на лівому березі річки Волчина Тверської губернії: 16 — в Устюжському повіті біля великої Боровицької дороги Новгородської губернії: 17, 18, 19 — біля озера Неро поруч із (містом) Ростовом Ярославської губернії; 20 — біля Галича-Мерського Костромської губернії; 21 — біля річки Волга, вище міста Ярославля, біля повороту ріки на південь; 22, 23 — уздовж річки Клязьма, біля (міста) Володимира Володимирської губернії; 24 — біля річки Теза, східніше (міста) Суздаля Володимирської губернії; 25 — на річці Сіть Ярославської губернії: 26 — на річці Молога, де в неї впадає річка Сіть (дивись нижче карту Мерянської землі).