Володимир Білінський - Країна Моксель, або Московія. Книга 2

Пов'язавши свої дослідження зі стародавнім літописом, археолог показав древній мерянський народ не у звичайній російській консервації, як завжди це трактували московські "державні історики", а саме в життєвій динаміці. Тобто меря, за багато сотень років розвитку, не сиділа на одному вузькому місці, а, у зв’язку з великим приростом населення, постійно розширювала межі проживання. Вона розширювала свої володіння не лише на північ і схід, але частіше на захід і південь, у місця, більш сприятливі для життя. Не варто забувати, що сусідами мері були родинні племена фінського етносу, які розмовляли близькими наріччями.

Якщо подивитися на розташування Ростовського і Переяславського озер, то побачимо, що сама їхня географія сприяла розширенню володінь мері. Адже без жодних труднощів меря могла рухатися великими ріками — Волгою, Вкою, Клязьмою, Москвою, Вологою та їх притоками в усі сторони світу Що ой засвідчіть археолог О. С. Варову. Як побачимо надалі, цьому є ой багато інших підтверджень.

Праці археолога О. С. Варова мали у свій час велику вагу ой авторитет, Усі енциклопедичні словники царської Росії подають археолога О. С. Варова як видатного вченого і незаперечного фахівця. Здається, археолог навіть передбачав, що надалі комусь можуть не сподобатися його праці, що згодом на них накладуть табу і почнуть замовчувати, тому застеріг у книзі:

"При написанні нашого дослідження ми мали на меті дати кожному вченому, який побажає перевірити наші висновки, можливість виконати це напрочуд просто, і для того помістили наприкінці виписки із щоденників, що велися під час розкопок. Ми виписали звіти про найголовніші ой найцікавіші кургани і помістили всі без винятку кургани, в яких були знайдені монети, тому що ці кургани стають хронологічними даними для порівняльного вивчення інших, і за ними можна довідатися — до якого саме часу належать предмети, подібні до тих, які були знайдені в цих курганах" [4, є. 2].

Археолог достовірно пов’язав хронологічні події з дефектологічним матеріалом розкопок, через що ой стала його праця непідвладною подальшим творцям "до важків брехні" слов'янського походження мостовиків.

Звичайно, головними ознаками належності величезної території до землі мері були знайдені в розкопаних курганах тотожні, притаманні лише мері та їхнім фінським родинним племенам речові докази. Були ой інші особливості. Але всі вони мали цілковито горянське коріння. Послухаймо графа О. С. Варова

"Таким чином, розкопані кургани на берегах обох озер набувають значення точного мірила для порівняння могил між собою, причому значна їхня кількість свідчить про густоту народонаселення на цих місцевостях... Зауважимо при цьому що різноманітність і численність предметів, вийнятих із курганів, дає нам можливість достовірно визначити характер горянських могил, відновлюючи наочно весь наряд з усіма його своєрідними особливостями, що відрізняли оздоблення Мері від одягу майже всіх інших мешканців давньої Русі" [4, ос. 3].

О. С. Уваров, як розуміють читачі, відносив Мер і Мерзлячку землю до Русі. Але це — велика неправда!

Достеменно знаючи з древніх літописів, що по периметрах озер Перо і Кленовий (Ростовське ой Переяславське) жили мерини , археолог спочатку провів розкопки багатьох сотень могил на берегах цих озер, установивши їхні базисні дані. І лише отеля, за очевидними ознаками, установив тисячі інших курганів, які належать мері. Притому О. С. Уваров усі могильні розкопки, як свої, так і чужі, міг вільно порівнювати за часом їхнього закладення, тому що наявність монет як у базисних, так і в периферійних курганах, разом з об’єднавчими мерянськими ознаками, чітко вказували на їхнє походження і час поховання.

Археолог О. С. Уваров на багатьох сторінках своєї книги подає базисні ознаки меря : житло, місця їхнього розташування; предмети побуту; види одягу, прикрас; види зброї, ножів; місця ой способи поховань тощо.

Книга О. С. Уварови "Мерини та їхній побут за курганними розкопками", 1872 року видання, є в Національній бібліотеці України і перебуває в чудовому стані, хоч на час моєї роботи з книгою їй виповнилося більш як 130 років. Це означає, що багато десятиліть вона була захована від читачів і не видавалася на руки простим смертним. Можна лише подивуватися, чому книга не була знищена більшовиками.

Отже, звернімося до свідчень великого вченого і, природно, почнемо із самих курганів та поховань. Ось як про це сказав археолог: