Альберт Іванов - Звичайні пригоди «олімпійця» Михайла Єнохіна

Здесь есть возможность читать онлайн «Альберт Іванов - Звичайні пригоди «олімпійця» Михайла Єнохіна» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1980, Издательство: Видавництво «Веселка», Жанр: Детские приключения, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Звичайні пригоди «олімпійця» Михайла Єнохіна: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Звичайні пригоди «олімпійця» Михайла Єнохіна»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Повість про хлоп'ят, захоплених парусним спортом. На своєму човні вони збираються в далеке плавання — від берегів Чорного моря до Талліна, мріючи побувати на Олімпійській регаті.

Звичайні пригоди «олімпійця» Михайла Єнохіна — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Звичайні пригоди «олімпійця» Михайла Єнохіна», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Альберт Іванов. Звичайні пригоди «олімпійця» Михайла Єнохіна

Частина перша Шлях вільний Плакати завтра будете У цьому червні Женьці - фото 1

Частина перша. Шлях вільний!

Плакати завтра будете У цьому червні Женьці минуло девять років але він - фото 2

«Плакати завтра будете!»

У цьому червні Женьці минуло дев'ять років, але він був ось уже майже два тижні чи не найнещаснішою людиною на світі. А йому ж так щастило. Живе він біля Чорного моря, хлопчаки всієї країни напевно йому заздрять. Батько у нього — капітан далекого плавання, хлопчаки всього міста Женьці заздрять. А друзі у Женьки які: другокласники брати-двійнята Мошкіни — в лупу не відрізнити, і навіть говорять одне і те ж в один голос,— хлопчаки всієї вулиці йому заздрять. І зовнішність у Женьки молодецька, гляне в дзеркало — викапаний Котовський, тільки в дитинстві, без вусів, ну й волосся густіше! А тут маєш!

Поки Женька не перейшов у третій клас, все було гаразд. Раніше він грався собі у дворі з Мошкіними. Ніхто його не чіпав.

А вулиця — це не подвір'я. Тут свої порядки. Вони встановлені плечистим п'ятикласником Борисом та його компанією: четвертокласниками Вітькою Мовчуном і Славкою Хихикалом. Такі прізвиська їм дали за те, що Вітька весь час мовчить, а Славка хихикає. «Відчаюги», як називає їх Женьчина тітка.

За останній рік Женька витягнувся аж на півголови. Побачивши, що Женька виріс, Борис і «компанія» відразу за нього взялися. Тільки і втіха: від них не він один, а вся вулиця стогнала, усі школярі з молодших класів. Будь-коли «компанія» може ні за що ні про що тобі гучного щигля по макітрі дати; смикнути дівчисько за косу, якщо вона є; відняти склянку газованої води біля автомату; вибити з рук у пилюку вершкове морозиво або поставити тебе у довжелезну чергу за квитками в кіно — для себе. З нудьги вони розважалися, як могли. Добре хоч те, що вони годинами грали в доміно, як пенсіонери, біля будинку Мовчуна, тоді вони нікого не чіпали. Звичайно, якщо ти не йдеш повз них. А як же тут не пройти, якщо це найкоротша дорога до моря, а будинок Мовчуна — останній на вулиці. В обхід — за годину не обійдеш, довкола понабудовано санаторіїв, пансіонатів, скрізь височенна огорожа. А біля воріт сердиті дядьки у кашкетах чергують, зараз до тебе: «Ти куди, хлопчику? Ти тут відпочиваєш? Іди звідси, не бешкетуй, у нас пляж закритий!..» А хто бешкетує? Борька з компанією, коли до моря не пропускає. Минаєш їх тихесенько, майже не дихаєш, а вони — гнилими яблуками. Їм кричиш:

— Вас же не чіпають!

— Як же не чіпаєш?!— обурюються вони.— А сам повз нас ідеш! Хто тобі дозволив?

Женьчина тітка Клава, сестра його мами, багато разів Борьчиному батькові скаржилася, а вій одне твердить:

— Я в хлоп'ячі справи не втручаюся. Та коли ви наполягаєте, можу свого балбеса просто на ваших очах відшмагати.— І грізно додавав: — Так, що й не встане!

— Не треба, не треба,— враз лякалася тітка Клава.— Може, я помилилася.

— Ото ж бо й воно,— басив він.— Краще дивитися треба. А ще ходять...— І кричав навздогін:— Окуляри купіть!

А потім говорив Борьці:

— За те, що я тебе врятував, ти сьогодні візок із фруктами на базар повезеш! — Батько його був дуже зажерливий, цілими днями стовбичив на базарі. І взагалі Борьчина родина влітку спала на розкладачках на подвір'ї — увесь будинок здавали дачникам-«дикунам», від підлоги до даху, разом із горищем. І літню кухню, і сарай, і навіс дров'яний. Собачу будку, мабуть, здали б, але ж її у них не було.

Тітка Клава називала Бориса «переростком».

— Розуму в нього менше,— пояснювала вона Женьці,— ніж зросту.

— Отже, він недоросток,— сперечався з нею Женька.— У нього розум не виріс.

Спробував би він це самому Борисові сказати!

Якби Женьчин батько, капітан, знав, що таке станеться, нізащо не пішов би в далеке плавання. А може, і пішов, але, йдучи, сказав би:

— Син моряка повинен твердо на ногах стояти, а не рюмсати.

Ні, він, Женька, не став би батькові жалітися. От мамі він, мабуть, розказав би... Ну, щоб порадитись. Але мама поїхала до батька в місто Жданов, де його сухогруз після повернення став на терміновий ремонт.

Ні батька зараз у Женьки, ні матері, а життя все гіршає, і ніяка тітка Клава не може дати йому допомоги. Хіба з Борькою, Мовчуном та Хихикалом порозумієшся? Адже у Вітьки Мовчуна ще й величезний пес, щось середнє між догом та вівчаркою! Стане на задні лапи і, мабуть, буде вищий від Женьчиного тата. Ну, може, і не вищий. Та коли він вуха нашорошить, то вже точно! І кличка моторошна — Фантомас.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Звичайні пригоди «олімпійця» Михайла Єнохіна»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Звичайні пригоди «олімпійця» Михайла Єнохіна» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Звичайні пригоди «олімпійця» Михайла Єнохіна»

Обсуждение, отзывы о книге «Звичайні пригоди «олімпійця» Михайла Єнохіна» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x