Альберт Іванов - Звичайні пригоди «олімпійця» Михайла Єнохіна

Ось нещодавно загоряли на гальці безлюдного дикого пляжу брати-близнюки Мошкіни і Женька. І раптом з'являються Борис, Хихикало та Мовчун із своїм псом.

— Я додому! — схопився Женька.

— І я! — підвелися Мошкіни.

— Стій! — посміхнувся Борис.

Вони зупинилися.

— До мене! — наказав Борис.

Вони підбігли. Він не поспішаючи роздяґся.

— Натріть мене,— і вийняв з кишені баночку вазеліну.

Хихикало захихикав, Мовчун кивнув, а Фантомас подивився на хазяїна, теж кивнув, роззявив зубасту пащеку і, мабуть, глузуючи, висунув довгий і рожевий язик.

Довелось підкоритися... Мошкіни натирали Борису ноги, а Женька — спину.

— Сильніше!

І вони, здригнувшись, так натиснули, що... Борис упав.

Хихикало хотів захихикати, щось пробулькотів, але схаменувся і похмуро засопів. Мовчун хотів кивнути, але схаменувся і насупив брови. Фантомас, подивившись на хазяїна, також хотів кивнути, але передумав і насупив брови. І загарчав так, ніби пересипав у пащі морську гальку.

— Так...— загрозливо процідив Борис, не встаючи.

Женька і Мошкіни, в душі тремтячи від «діла рук своїх», запобігливо дивилися на нього.

— За це...— сказав Борис, подумавши,— раби віднесуть мене в море.

«Раби» підхопили його і, спотикаючись, внесли в море. Він посидів трохи біля берега, поворушив у воді пальцями ніг і заявив:

— А тепер я хочу... яєчню з-під курки.

Хихикало знову захихикав. А Мовчун і пес кивнули.

Мошкіних і Женьку як вітром здуло. Спробуй не виконай Борьчин наказ! І так життя нема, а тоді і поготів не буде!!! Не перший раз, знали, що робити. Нашкребли вісімнадцять копійок — і в магазин. Купили два яйця і до Женьки. Тітка Клава тримала у повітці трьох курей. Але хіба в неї допросишся?.. І не спитавшись яйця не візьмеш, вони лічені. Тітка добре знає, скільки кури за день несуть.

Тому Женька, взявши у повітці два яйця, поклав на їхнє місце куповані, з магазину.

Тріщить біля моря маленьке вогнище. Апетитно шкварчить на листу жерсті яєчня. Борис знімає паличкою пробу. Фантомас глитає слину.

— Сіль! — коротко вимовляє Борис. Мошкіни і Женька зриваються з місця.

— І квасу! Тільки холоднющого! З ізюмом! — кричить Борис навздогін.

А потім... А потім тітка Клава спокійно відібрала у Женьки сільницю та дзбан з квасом, спокійно поставила все на ґанок і дала любому племіннику такого шльопанця, що він мимоволі вилетів на вулицю, де його занепокоєно чекали брати Мошкіни.

Після цього випадку Женьці від Бориса зовсім життя не стало. Мабуть тому, що довелося з'їсти несолену яєчню. Та ще без квасу з ізюмом.

Увечері тітка Клава спробувала підлеститися до племінника , у таких випадках вона чомусь звала себе бабусею:

— Ну, ти чого? Образився на бабусю? Я тобі зараз яєчню зроблю.

Вона увійшла в повітку. Вийшла. На долоні в неї лежало два яйця. Вона приголомшено дивилася на них. На яйцях був штамп: «Made in Poland». Це означало: «Зроблено в Польщі».

Або інший випадок, що трапився зовсім недавно, третього дня. Сидів восьмирічний Женьчин сусід Кеша на причалі з вудочкою. А Борька, Мовчун, Хихикало і пес Фантомас підкралися до нього.

— Голос,— шепнув Борис на вухо Фантомасу.

Пес оглушливо гаркнув, і Кеша з переляку полетів у воду разом з вудкою. Він відчайдушно борсався, безгучно роззявляючи рота. Борис умить стрибнув і витяг його на берег.

— Я тебе врятував,— гордовито заявив він переляканому Кеші.— Мені медалі не треба. І, якщо спитають, хто тебе врятував, кажи: «Невідомий». А половину всієї риби, яку спіймаєш, мені тепер принось. Ти мені життям зобов'язаний!

— Дякую, — розгублено промимрив Кеша.— Я — гаразд.

— Ловись, рибко, велика й маленька,— привітно побажав йому удачі Борис і попрямував до друзів, які, посміхаючись, стояли біля причалу.

Поряд стрибали через мотузку дівчатка.

— Ану...— суворо наказав Борис. Хихикало і Мовчун вихопили у дівчаток скакалку і розтягнули її впоперек причалу.

— Олімпійські змагання з «плиг-скоку» урочисто вважаю,— Борис вийняв з кишені складаннй ніж і перерізав мотузку,— відкритими!

Дівчатка заплакали. Фантомас загарчав, і вони замовкли.

Компанія пішла далі. На їхньому шляху кипіла робота: брати-близнюки Мошкіни будували «Ейфелеву башту» з паличок і мокрого піску.

— Розвалиться... от-от,— переживав їхній єдиний глядач Женька.

— У мене не розвалиться,— в один голос самовпевпено відповіли Мошкіни.— Я вмію.

Вони настільки захопилися, що не помітили, як до них підійшла Борьчина компанія. Борис виставив ногу вперед і підморгнув Мовчуну. Мовчун кивнув і підморгнув псові Фантомасу. Фантомас кивнув і оглушливо гавкнув за Женьчиною спиною. Женька відсахнувся, зачепився за підставлену Борисом ногу і впав на башту, поховавши її під собою.