Він підігрітий пивом, то йому б
Холодною постеля ця здалась.
ЛОРД
Тварюка, бач, розлігся, мов свиня.
Який бридкий твій образ, люта смерте!
Ось жарт я з цим п’янюгою утну.
А що, якби перенести його
У свіжу постіль, пишно одягти,
Внизати пальці перснями й подать
Йому до ліжка пресмачний обід,
І щоб його збудили служники
В лівреях гарних, — то скажіть мені:
Чи не забуде злидень, хто він є?
1-Й ЛОВЧИЙ
Авжеж забуде, пане, далебі!
2-Й ЛОВЧИЙ
Прокинувшись, оторопіє він.
ЛОРД
Подумає, що це приємний сон
Або пуста мана. Візьміть його,
Перенесіть в найкращий мій покій,
Повісьте всі сласні картини там,
Чуприну змийте у пахкій воді,
В кімнаті накуріте ялівцем,
Напоготові хай музики ждуть —
Тонами неземними ніжних струн
Його побавить, як проспиться він.
А заговорить — зразу підступіть
З низьким уклоном — і спитайте так:
«Що нам накаже наш вельможний пан?»
Один хай срібну миску піднесе,
Де плавають трояндні пелюстки,
Той — дзбан з водою, третій — рушника,
З словами: «Звольте руки остудить!»
Четвертий пишне вбрання хай подасть,
Спитавши, що він хоче надягти,
А ще котрийсь — розкаже про собак,
Про коней, а насамперед про те,
Як тужить пані, що слабує пан.
Втовчіть йому, що він безумним був,
А відповість, що марить він тепер, —
Запевніть ви, що обмар вже минув,
Що він — вельможний лорд. Ну, молодці,
Коли обачно все оце вдасте,
То кращої розваги й не знайти.
1-Й ЛОВЧИЙ
Не бійтесь, пане, так ми все втнемо,
Так тонко розіграємо, що він
Повірить в теє лордство хоч-не-хоч.
ЛОРД
Ну, в ліжко бережно його вкладіть,
А потім — буть напоготові всім.
Пройда виносять. Лунає сурма.
Йди, хлопче, подивися, хто це там.
Один слуга виходить.
Якийсь, напевне, подорожній пан
Спочить у мене в домі забажав.
Входить слуга.
Ну що? Хто там?
СЛУГА
Актори мандрівні
Вам пропонують послуги свої.
ЛОРД
Хай зайдуть.
Входять актори.
Прошу, хлопці, прошу в дім.
АКТОРИ
Вельможний пане, дякуємо вам.
ЛОРД
Ви хочете сьогодні грати тут?
1-Й АКТОР
Як буде ваша ласка нас прийняти.
ЛОРД
Та залюбки! Цього ось бачив я:
Синка орендаря колись він грав,
Що до панянки сватавсь. Я забув,
Як звуть тебе, одначе роль така
Тобі пасує, й грав чудово ти.
2-Й АКТОР
Вельможний пане, то я Сото грав.
ЛОРД
Так, так, і грав чудово, я кажу.
Ну що ж, з’явились дуже вчасно ви,
Бо хочу я тут жарт один утнуть,
І ви б могли мені допомогти.
Сьогодні буде в вас один глядач
Вельможний; та не певен я, чи ви
Спроможетесь потамувати сміх,
Побачивши, який чудний той пан.
Він у театрі зроду не бував,
І посмішка розсердила б його.
1-Й АКТОР
Не бійтесь, пане, стримаємось ми,
Хоч би який химерник з нього був.
ЛОРД
(до слуги)
Ну, хлопче, заведи в їдальню їх
Та нагодуй вечерею як слід.
Що є в господі, все давай на стіл.
Слуга з акторами виходять.
І пажа розшукай — Бартолом’ю,
Нехай як даму приберуть його,
А потім до п’янюги відведуть.
Та звіть його з шанобою: «мадам», —
А він, як хоче догодить мені,
Достойно й чемно хай себе поводить.
Адже він бачив, як шляхетні дами
Своїм мужам і годять, і коряться.
То хай же і п’яниці так він годить,
До нього лагідно й уклінно мовить:
«Скажіть мені, владарю мій, у чім
Дружина ваша може вам явить
Свою покору і свою любов?»
Обніме ніжно, поцілує палко,
І схилить голову йому на груди,
І сльози ллє, немовби дуже рада,
Що вичуняв її вельможний муж,
Хоч він себе уже сім років мав
За вбогого й гидкого жебрака.
А не по хлопцеві жіночий хист —
Присилувать себе до зливи сліз, —
На поміч цибулину треба взять
І до очей в серветці піднести,
То хоч-не-хоч, а потече сльоза.
Біжи й хутчіше це перекажи,
А що робити далі, дам я знати.
Слуга виходить.
Я знаю: паж зуміє добре вдать
Вельможну даму — й голос, і ходу,
І всі манери. Ох, кортить почути,
Як він п’янюгу «мужем» назове,
І сміх душитиме всіх слуг моїх,
Як слугувати будуть мужлаєві.
Піду туди — поради їм давати, —
І при мені, я думаю, вони
Той сміх здолають стримати в собі.
(Виходить.)
Сцена 2
На балкон над сценою виступають Пройд зі слугами — декотрі несуть убрання, глек із водою, миску для вмивання та інші речі — і лорд.
ПРОЙД
Заради Бога, дзбан легкого пива.
Читать дальше