Менго
Та любов, сказать, природну
я, Баррільдо, визнаю.
Певно, що така існує
у речах і у тілах
і людьми у їх ділах
непохибливо керує;
так, вона у кожнім є,
до натури відповідно,
і усякий, з нею згідно,
береже єство своє.
Від удару затуляє
нам лице своя рука,
від біди нога прудка
тіло втечею збавляє;
як ув око пил летить,
то його закриють вії, —
так любов природна діє.
Пасквала
Менго
Я кажу, що є любов
тільки до самого себе.
Пасквала
Ну і Менго! Тю на тебе!
От дурницю упоров!
Що ж, по-твоєму, то глупство
тягне самку до самця
і до дівки молодця?
Менго
Не любов, а себелюбство.
Що таке любов?
Лавренсія
Менго
Так, красоти…
Для якої ж то мети?
Лавренсія
Менго
То, виходить, насолоди
ми шукаємо в красі?
Лавренсія
Менго
І люблять всі
задля власної вигоди?
Лавренсія
Менго
То ж то й є.
Іншого нема кохання,
як своє вволить бажання,
серце втішити своє.
Баррільдо
А згадай, що в церкві новій
нам казав отець Антон:
був такий мудрець Платон [14] …був такий мудрець Платон… – Платон – давньогрецький філософ (427–347 рр. до н. е.), творець теорії об’єктивного ідеалізму. Первинним Платон вважав потойбічний світ незмінних, вічних і непорушних загальних ідей, що є прообразом мінливого світу природних речей і метою, до якої вони прагнуть. Його ім’я пов’язується з диспутом Менго, Баррільдо, Пасквали та Лавренсії, що мав місце перед тим, в якому переказуються деякі положення філософії любові неоплатоніків епохи Ренесансу. (Прим. Яреми Кравця)
,
що навчав людей любові;
тільки душу він любив,
а в душі – самі чесноти.
Пасквала
Нащо вам про те молоти?
Ці діла для докторів,
хай там споряться про них
у своїх неверситетах.
Лавренсія
Бачу я по всіх прикметах —
не переконав ти їх;
та в одному маю певність —
щастя й без любові єсть.
Менго
Лавренсія
Фрондосо
Хай тебе замучить ревність!
Баррільдо
Пасквала
Краще йдіть
до священика всі троє,
спірки вашої складної
ми не можем розсудить, —
бач, вона не зна кохання,
в мене досвід теж малий, —
розумій тут, як умій.
Фрондосо
Ява п’ята
Флорес; ті, що й були.
Флорес
Пасквала
А! Це Флорес, панська сваха!
Лавренсія
По польоту видно птаха!
Відкіля це ти до нас?
Флорес
Лавренсія
Дон Фернандо теж вернувсь?
Флорес
Лиш учора бій відбувсь,
і чимало там народу
головою полягло.
Фрондосо
Флорес
Добре, можу розказати,
все ж я бачив, як було.
Щоб успішно звоювати
прикордонну ту фортецю,
що зовуть Сьюдад-Реаль,
наш магістр зібрав рушення
доблесних своїх васалів —
пару тисяч піших кметів
і комонників три сотні
із мирянства і чернецтва,
бо таку повинність мають
всі брати червонохресті,
чи то світські, чи духовні, —
проти маврів, безперечно…
На хоробрім юнакові
пишний був жупан зелений,
сутим золотом розшитий,
тільки наручні сталеві
блискотіли крізь вильоти,
запнуті на шість петельок;
а під ним був кінь зіркатий,
мов зміюка, здоровенний, —
воду пив з Гвадалквівіру [15] Гвадалквівір – ріка на півдні Іспанії. Місцеві коні з породи арабських скакунів вважалися найкращими в Іспанії. (Прим. Яреми Кравця)
,
пасся в травах прибережних,
у наритниках лосячих,
на загривку – банти, ленти
білим снігом майорять,
мальовничі та чудесні,
як і яблука ті білі
по лискучій сірій шерсті.
Обік нього – дон Фернандо,
командор наш, їде верхи:
кінь буланий, білий храп,
грива й хвіст – як ночі темні;
в пана добрий обладунок —
на кольчузі на турецькій
плащ яріє жовтожарий,
весь у золоті та перлах,
на блискучім шишаку
гордо мають білі пера,
наче квітка помаранчі,
як весною розцвітеться;
на перев’язі у нього
ясеновий спис довжезний,
аж до самої Гранади
ворогам усім страшенний.
Непокірні городяни
опір нам чинили впертий,
заявивши, що вони
будуть вірні Ісабелі.
Та магістр взяв місто з бою
і бунтівникам найпершим
та зневажникам, що сміли
за літа його безчестить,
голови казав зрубати,
а дрібноті, підлій черні —
тим роти велів заткати
й спини буками змережить.
Нині всі його бояться,
ну і люблять, як належить,
і вважають, що цей воїн,
славний в віці молодечім,
згодом, повних літ дійшовши,
скорить маврів богомерзких,
під червоного хреста
їх півмісяця підверне.
Командорові й васалам
нагороду дав він щедру —
в переможеному місті
здобич взято незліченну…
Та уже музики грають;
будьте ж ви усі веселі, —
переможцю любі лаври,
двічі любе щире серце.
Читать дальше