Іван Драч - SатирикоN (Pro i contra)

Розпороши, Порошенку,
Ворогів на порох!
Бо глузує, коверзує
Наш заклятий ворог.
Хіба Путін
На розпутті?!
«Вам пошлю
Морози я. —
«Русский мир» пошлю
І буде
Нова Новоросія.
Не врятує
Вас Обама,
Ані хитра
Меркель.
Будуть стукатись
Лобами.
Доки Вам не смеркне…»
Розпороши, Порошенку!
Годі буть солодким!
Будь солоним,
   будь перченим,
      будь нам стовідсотковим!
Розпороши, Порошенку,
Ворогів на порох —
Хай на кутні засміється
Наш заклятий ворог!
Роздери вороже кодло
На дрантя, на пір’я!
Як Афган колов у боці,
Хай заколе Сирія!
Знаємо багацькі вади.
Ти – скоробагатько.
Коли взявся батькувати,
Так батькуй! Будь батьком!
Будь скаженим,
   навіженим,
      та не будь хорошим,
А не справишся, наш батьку,
      із кодлом ворожим,
Тоді тебе, Порошенку,
      ми геть розпорошим!

Що ж підходить Україні,
Що ж писав Ю на коліні:
«П. ти слухайся дружину
Так як Ю слухав Чу (дружина Лі Куан Ю)
На партійну на дружину (БПП)
З палицею йди, як Чу
До дітей ходила справно —
І Блок слухатиме славно!..
Заробивши досхочу,
Він поставить їй свічу!..
Йти або в багатство,
Або в депутатство,
Чом синок твій недочув?
Мама не була як Чу?

А я був би наодинці
Я із вами, Тарандинці,
Пас би кози ачи вівці
В маленькому селі Біївці.
Скільки спільних в нас проблем
З відмінником Василем.
Я б з ним в школу шурував,
І качок ганяв на став.
Чи ж були у них качки?
Чи лиш кури й огірки?
Йому б вибрав огірка,
Вчився добре – честь яка!
Я ж бешкетник, хуліган.
Вчився добре, без доган,
Та змагав мене футбол.
Він забив би мені гол
По науці – все ж на п’ять!
Як же зараз доганять?
Дорогий Василю! Брате!
Де ж нам мужності набрати
І твоєї висоти,
Щоб так просто й чесно йти.
Ти – високо! Звіддаля
Покажи свого бриля…

Корінна киянка-пенсіонерка
Надія Іванівна Лобанова
Розповіла мені по дорозі
Про чорний квадрат Малевича
Стосовно сучасного пекла.
Чотири Президенти наші —
Два Леоніди, Віктори два
Створюють чорний квадрат.
Мусить біда наша перестати.
Мусить з’явитися світло
В проломі квадрату чорного
Створеного, злютованого
Чотирма Президентами.
Йшли ми з Володимирського собору.
Сто свічок купив для каплички.
Сто затятих думок
Роїлось в моїй голові.
Я запізнювавсь на презентацію
Альбому Миколи Стороженка.
Сто свічок запали мені
В проломі квадрату чорного!
В квадраті тунелю мовчали свічки.
Бодай одна свічечко, запалай!
Господи, Богом молю,
Зблисни мені!.. Одну свічечку!..

Я стільки життів прожив у житті,
Мов кінь, толочився в зеленому житі.
Завжди був самотнім, у кожнім гурті.
Копита підковами не підбиті.
Коли ж їх підбили й пустили у світ —
О як заболіли жорстокі вухналі!
Та бив я підковами, гупав у лід,
Мені підкорялись засніжені далі.
Копита скришились, підковок катма
А як без копит, лиш відкинуть копита.
Зима коверзує, кепкує зима:
Яка ж вона мокра і несамовита.
Життя за життям загортає вона.
Змололось на біло столочене жито.
Там радість і біль, там покута й вина.
Все біле болить, усе болем прошито…