Іван Драч - SатирикоN (Pro i contra)

О Шеделя білоколонне диво.
Як світиш ти високо і правдиво.
Як тішусь я, що бачу тебе ще раз —
Пощезла днів моїх пісна печера
В Печерській лаврі, в сяєві дзвіниці.
Де не зозулі грають, а зигзиці,
Де вже не голуб, але голуб-дух,
Де урочисто, чисто все навкруг,
Де даль віків у сяєві небес,
Де дух з колін підвівся і воскрес,
Де між зірками, вічними й новими,
Літають шестикрилі серафими
І херувими всі четвертокрилі
Напоєні у Гізеля в чорнилі.
Де Нестора – святого літописця
В Ілларіона всі молитви пишуться…
Летять літа, чи сонце чи сльота,
Літають ще, літають ще, літа…
Світи ж високогірно і правдиво
Ти – Шеделя білоколонне диво!..

Нас пригноблювали негаразди
В газових камерах ми були
Під дустом виживали не раз ми
Наковтавшись ганьби і хули
Та вже можемо бути народом
Нині кров’ю беруть нас на спит
Не здамося кацапським забродам
Будем зверху, не підем на спід
Ядро знайшлося у протоплазми,
Майдан – це основа основ ядра.
Співаймо тепер над усі негаразди:
Не пора! Не пора! Не пора!..

Вночі проти Різдва
Упала сосна
Дуже здорова
Двадцятиметрова
Як Сатана
Розбила японську альтанку
І на світанку
Вже на Різдво
Трощею всіх лякала
Жахом якогось лекала
Та її торжество
Піде на дрова
Аби ти була здорова
Сухе
  Ваше
     Превосходительство
Будь ти мені здоровенна
Карго суха і скажена
Підеш на дрова
Як впала проти Різдва
На дрова або ж на дрова
Все дно – раз чи два
Шкільна любов
На турніку сонце треба крутити щодня.
На брусках на руках рвучко стояти.
Без розбігу чіпко стрибати через коня.
Мені і не снились такі результати
Та ще як вона дивиться через вікно.
Та ж наче не дивиться. Як би ж то дивилась!
Як зараз я бачу захоплення юне дно —
Аби вона тільки в кіно відпросилась!
Оркестр вдарить з клубу на всю губу.
Жаб’ячий переб’є – парні такі оркестри.
Обох їх вистачить на всю долю, а то й судьбу.
Аби ще далась додому за руку провести.
Садки вишневі в ночі як білі легенди стоять.
Місяць на небі до сонця буде стояти,
А потім у річку впірне, сховається між латать
І буде за п’яти русалкою лоскотати…

Слюсаревському вдогонку —
В баби Клуші є закон
Розрізняти самогонку,
Вирізняти самогон.
Ну а в мене, як іконка
Із дитинства свій фасон.
Коли баба – самогонка,
Коли дід – так самогон.
Самогон лиш буду пити,
Самогонку – в перегон.
Перваком лиш замінити
Можна лютий самогон.
Узяв дівку – беззаконну.
Не зморив би її сон,
Їй налию самогонку,
Сам візьмусь за самогон.
Як японець до японки,
Залицяється щодня
Самогон до самогонки —
Буде самогоненя!..

Молодці воюють на Сході
Молодиці дивляться «Роксолану»
Дівчата воюють на Сході
Хлопці мріють про Роксолану
Що в нас такого насподі
Що при всілякій погоді
З генеральним планом ачи без всілякого плану
Повна індустріалізація
Повна колективізація
Тепер – повна роксолянізація
Для кожного клону чи клану…
Українська цивілізація
Належить султану?
Вигадана Настя Лісовська
Незнана бранка з Рогатина
Rossa, Rosa, Rоха, як наша вина,
Як доля наша ще як угодовська
З глибокої глибини до нас дорина
Яремна, гаремна – ніяк не московська
Турецька якась сатана!
Не можемо ми без чужої приправи
Цар чи султан, а все ж нами править
Затемна й завидна!..

Не ридай про мене, мати.
Та й тебе давно нема.
Та й чого тобі ридати
Над живим? Мамусю, ма?!
А ти плачеш з того світу,
Ти ридаєш з праглибин —
З цього світу в знак привіту
Наш прийшов до тебе син!
І ридаєте ви з внуком,
І не збудетесь ридань.
Розпаношуся, розпуко,
Чи всенощно ачи в рань!
І ридаєте ви з батьком.
Все як в казці – цок в лобок!
Прийшов внук – скоробагатько,
З ним півкопи копійок.
Не ридай про мене, нене,
Вам – чекати, нам – боліть.
Прийміть це дитя шалене,
На тім світі прихистіть!

Мені кричить глуха кропива.
Б’є в очі золотом жовтець:
Сліпа питає перспектива
Чи вже кінець чи ще кінець?!
На це єхидне під’їдання
Я не одмінюся в лиці
І вам скажу на розвітання
Початок є в моїм кінці.
Здолавши всі захланні тести,
Життя розбивши смертну кліть,
В мені киплять усі протести
Нескорених тисячоліть.
І в цьому звична праоснова —
Понад минущим, що є все,
Несе мене правічна мова,
І понад смертю пронесе!..
Славень Гривні
Я люблю, як ту царівну,
Українку диворівну
Гривню – долара нерівню,
Ну а євро, то ж єврей!..
Кого хочеш, долар взує,
Він глузує, коверзує —
Даси п’ять чи двадцять п’ять?
Та спинися вже – дай п’ядь!
Як ми гривню ту чекали!
Як сичали всі шакали!
Не пускали до дверей!
Та діждалися ми гривні.
Тиснуть долари противні.
Ну а євро, то ж єврей!..
Гривню бідну роздягають,
Роззувають, розривають —
Вона гордо все ж стоїть!
Хай глузують доокола.
Хоч дешева, хоч і гола.
Хай стоїть ще сто століть…
Ну а євро, то ж єврей!
Все стоїть коло дверей!..