Костянтин Москалець - Мисливці на снігу. Вірші і поеми

це все що приходить у віщих снах
це те що приходить як безсоння
як білі хмари що летять
повз місяць до світання
доки я пам’ятаю про неможливість
попереднього і майбутнього існування
наступає тиша після пожежі
її можна почути навіть тоді
коли мене вже нема бо я вийшов
із тиші в тишу переходжу покоями
сиплеться сніг за вікном знайомим
спалахи і дзеркала мовчазні
достовірна сила
до мене ніхто не наблизиться
бо мене немає для них
доки горить лампа
доки пише перо
доки падає сніг

четверта ранку тихий рок і теплий плед
я випросив у тебе трохи рому
лишилося півпачки сиґарет

а решта невідома

гравці твоє волосся розплетуть
і Дюрер у старій пінакотеці [10] «…і Дюрер у старій пінакотеці…»: Стара пінакотека в Мюнхені має кілька робіт Дюрера, в тому числі і славнозвісний його автопортрет (1500).
розкаже щó лишається на серці

а що з собою на Вкраїну не беруть

усе таке пречисте і пусте
побачимось у снах або у віршах
і може все складеться щасливіше

тоді коли п 'ять років перейде

співай стрижена співай [11] «…співай стрижена співай…»: ідеться про солістку популярної у 80-х роках групи «Eurythmies» Енні Ленокс.
відбувай ритуал і перуки міняй
міняй довгі ноги і руки
бухарі наші про тебе не знають
вони по крапках собі блукають
зараз так важко дістати чорнила

але ти все одно співай мила

вони в підземці блюють їм погано
колишні художники і бітломани
їх лягаві в’яжуть по яйцях періщать
а вони знай повторюють «Харе Крішна»

а ти співай стрижена не замовкай
кожен по-своєму ловить кайф
давай сержанте всіх відмикай
і відпускай
в рай

а в раю море кіру
кольору вина
кольору твоїх очей
стри-же-на
і під кожним кущем
чути твій голос —
то грають в раю
маги фірми «Фаллос»

яка ідилія!

«зуби мої зуби
заболіли з ночі
біжу до шпиталю
вилізают очі»

так співають косівські Гуцули [12] «…так співають косівські Гуцули…»: «Гуцули» — одна з найперших українських рок-груп, з Косова.
які не читали віршів
Гільди Дулітл
і мають досить своєрідні уявлення
про вортицизм
а також три літри самогону
за кулісами і за лаштунками

плід не може впасти
бо надто густе повітря
співає зелений камінь
беззубий зелений камінь —

адже я вам сказав
що каміння не має зубів
ні очей
так само й листя
місіс Олдінґтон [13] «…місіс Олдінґтон…»: американська поетка Гільда Дулітл була дружиною Річарда Олдінґтона, англійського прозаїка і поета. Вони розлучились у 1937 році.
так само червона тачка
біля білих курчат
із очима

ой-йой-йой
ой-йой-йой
плід не може впасти
бо співає зелений камінь
і курчата співають під густим дощем:

ой-йой-йой
ой-йой-йой

з упертістю старої кішки
художник ще раз починає малювати
одну і ту ж гору

його мадам уже не тут
її нема в саду
її нема в червоній сукні
її нема в зеленому домі
і в жовтому кріслі нема її

померзли руки мов гортензії примхливі
мальовані цигани плачуть гірко
і тільки темрявою пахнуть їхні сльози

один і той самий собор
око всього-на-всього
ось до чого ми дійшли
покажи нам мадам Сезанн

думкою циганів не поцікавилися
ніхто не поїхав до Saintes Maries-de-la-Mer [14] «…ніхто не поїхав до Saintes Maries-de-la-Mer…»: згадується собор Святих Марій з Моря в Провансі, де, згідно з ранньохристиянською легендою, висадилися на сушу три Марії разом з Лазарем і після навернення Франції померли там та були поховані. Одна з трьох Марій, чорна, стала покровителькою циганів. Щороку в кінці травня там відбувалися великі церковні урочистості, свідком яких був P. М. Рільке у 1909 році.
наприкінці травня
пом’яніть у свій час
про їхні страждання
доки ти не забув про неможливість
попереднього і майбутнього існування
доки я пам’ятаю

палає неба край
світає
і діти прокидаються на площі

цей неможливий холод шелестить
пожовкле листя сяють очі
мерзнуть ноги