Валентин Кудрицкий - Втомлені гори

І не хвали нікого в світі
Але нікого і не гудь,
Й про те, що в тебе кращі діти
Аніж у когось, теж забудь.
І будеш ти найкращим в світі,
Й про тебе скажуть: о, мужик!
Бо ще ніколи і нікого
Людей не красив злий язик.
Ми часом всі категоричні
Із діда – прадіда – дідів,
Але усі ми ідентичні –
І в цьому істина віків.
Пригляньтесь ближче до сусідів,
До доньок їх і небожів,
Тільки тупі і непрактичні
Чужих осуджують синів.
А якщо хочеш зле сказати,
Краще вщіпни себе за ніс,
Бо розум злий – він ще нікому
Добра і слави не приніс.
Отож, аби з вас не сміялись,
І вас в житті не мучив гріх,
То ж як судить чужих беретесь –
То придивіться до своїх.
21.9.2007 р.

НІЯК НЕ ПРОСНЕТЬСЯ
Народ і справді дурнуватий,
Бо захищає тих панів,
Що посадили всіх за грати
І всіх лишили без штанів.
А януковичі і гершки –
Одні й ті ж ланцюги ярма,
От тільки жаль, що людям й досі
Ніяк не дійде до ума.
1.9.2007 р.

МІГРЕНЬ
Якщо вам сказать відверто –
Не терплю я жидовні,
Від тих нових "українців"
Тільки й біди всі земні.
Бо хто ж ще, якщо відверто,
Держить впроголодь народ?
Він вам казочку розкаже,
І гони їм пару сот.
Ось, візьміть телепрограми,
Де концерт – там і Абрам,
І хоч тямить примітивно,
Та встигає тут і там.
Якщо кліп який поставить,
Так і знай,що цілий день
Буде йти по всіх каналах,
Наганяючи мігрень.
І якщо вже він вчепився
За канал або за трон,
Чорта з два він інших пустить,
Будь ти хоч Наполеон!
А чому? Хіба не ясно? –
Там де гроші – там – єврей:
Той – банкір, а той – бухгалтер,
Адвокат або старлей.
І виходить, вибачайте,
В нас держава вже жидів,
І до нас перебереться
Скоро весь вже Тель – Авів.
Бо вони вже захопили
Всі у нас грибні місця,
В них вже ринки і заводи,
Нам же – що спаде з кінця.
Всі вони вже – українці,
Всі на "ук" або на "о",
Той – Ткачук, той – Червоненко,
Ну а ми тоді є хто?
В них вже й діти на екранах
Десь з п’яти, семи, восьми,
Ну а ми, хіба дурніші?
То ж чому дрімаєм ми?
28.9.2007 р.

ПРАВИМ ФЛАНГОМ
Плюю на вас я і на ранги
Так само як і ви на нас,
І йду на вас я правим флангом –
За мною, мій робочий клас!
21.7.2007 р.

ТИ – КОМУНІСТ!
Ти – комуніст. Звучить це гордо,
Як Данко в горьківськім вірші.
Але скажи, скажи мені,
Чи люд той по душі тобі?
О, по душі! О, по душі!
Та тільки жаль, що ти до нього –
О, без душі, о, без душі!
5.5.1975 р.

ВЕРХОВНА ЗРАДА
Продала все барахло
Всім буржуям я назло,
Ледь свою прикрила попу –
І гайда мерщій в Європу.
Хай побачать і вони,
Що зробили з нас пани.
Так ото й живуть дівчата…
Хай живе Верховна Зрада!..
Всі такі крутими стали,
Як гієни і шакали,
Що як правду вам сказать –
Нікого і на… послать.
30. 6. 2001 р.

ЩОБ СИЛЬНІШЕ ГОРІЛА
Вогонь в печі горить сильніше,
Як підкидать дрова частіше,
Так і в житті воно, мій друже,
Чим більш цілуєш – люблять дужче.
23.2.1998 р.

ЖИВУ, ЯК МІСЯЦЬ ПІД ГОРОЮ
Живу рибалкою і грою,
Як ясний Місяць над горою,
А в безкінечному просторі –
Робіть, що хочете зі мною.
11.2.2007 р.

ЖОПА
Пів держави цар привласнив,
Решту привидам роздав,
І за це царю отому
Привид пам’ять змайстрував.
А щоб всім була робота –
Замість ряси і манти –
Пригвоздили файну жопу,
Щоб усім... було куди.
А коли проснулись вранці
Можновладці-паничі,
Ще й не всі поцілували –
А хтось жопу вкрав вночі.
– Що ж тепер робити будем?–
Стали привиди кричать, –
І кого ж тепер ми будем
Як стемніє – цілувать?
.Тож, нехай падлюки знають –
Можновладці всіх часів –
Що народ героїв знає
І не терпить шахраїв.
І в якій, скажіть, країні,
Де ще є такі вожді,
Щоб не їм творили шану
А вони самі собі?!
28.9.2007 р.

ЯКЩО ТИ УКРАЇНЕЦЬ
Я Неньку-Матір не міняю
Ні на повій, ні на срібло,
Бо на срібло міняє Неньку
Або – хамло, або – мужло.
9.7.2005 р.

КИЦЯ МУРКА
Ну не дівча а киця Мурка:
Який станок, яка фігурка!
21.9.2004 р.

МАЙДАН
Це вже не той Майдан, що був,
Що те й робив – що тільки гув,
Там, де колись людей хватали
Й на Соловки десь відправляли.
Це вже живий людський потік,
Як на весні розливи рік,
Там, де вже міг сказати слово
Про те, що думав кожний вголос.
Майдан, де стрівся наш народ,
Який готовий у поход.
Який з усіх приїхав міст
Й піднявся він на повний зріст.
Піднявся проти він свавілля
Аж від Алупки до Поділля,
І вперше гордий мій народ
Читать дальше