Валентин Кудрицкий - Втомлені гори

Всім заявив, що він – НАРОД!
4.1.2005 р.

СОЛОМОНОВІ СИНИ
Народ мій вимре. Й на їх місці,
Дивись, появляться жиди,
Тому так нас і обдирають,
Ті соломонові сини.
Тож, якщо й далі жить так будем –
То нас візьмуть і без війни.
12.12.2007 р.
Я писав, писав, писав,
Що писав – і сам не знав.
А як сів і почитав,
Що я дурень – й сам не знав.
Боже мій! Який гігант,
Хоч і дурень – все ж талант!
27.11.2006 р.

ШПАНА
О, апетит розгорівся
В наших вовків-біднячків,
Що б в череду їх запустити –
Не треба було б і бичків.
О, апетит розгорівся!
Й очима не встигнеш мигнуть,
Як все, на що глянуть, хапають,
Як все, на що глянуть, гребуть:
Хто сковорідки, хто ложки,
А хто і кастрюлі з двора,
І де ж вона й звідки взялася
Ота нечестива шпана?
Дивлюсь і очам вже не вірю:
Держава була яка!
А зараз, куди ти не глянеш,
Як в пісні: зима і зима...
І звідки вони всі взялися
Ті Мойші, ті Гоші, Вано?
Яких, о прости мене, Боже,
Гонить вже пора всіх давно!
А ми мовчимо і все терпим,
Чому і навіщо? Пора!
Пора підніматись, народе,
За власні, за наші права!
І годі служить нечистивцям,
І годі служить хапунам,
Невже ми свою Україну,
Невже віддамо ми... жидам?!
30.8.1991 р.

ГОЯМ
Єврей стоїть у стороні,
І зрить на нас, як на придурка,
А ти прислужуєш йому
Й гребеш від себе, ніби курка.
Розслабся, брате, зупинись,
Не жди від жида порятунку,
А краще встань і розігнись –
Годі служить чужому шлунку.
31.7.2007 р.

МАСОНІЗМ
Масонізм іде у наступ,
І не тре’ його винить,
Що кладе на все він лапи,
Де погано щось лежить.
Наші люди – справжні лохи,
Бо довірливі без меж,
Їм би десь попліткувати,
Як будує жид котедж.
Не виніть їх в лицемірстві
А робіть, як ті пани:
Ті обвішують, грабують,
Й їм робіть так, як вони.
Щоб відчули вражі діти,
Ми – не лохи, не – раби,
Хоч і всіх занадто любим
Й довіряємся завжди.
Світ пройти брехнею можна,
Та назад ти не пройдеш,
Тож,якщо ти жид розумний,
Пам’ятай про це ти теж.
2 7.7.2007 р.

ЦУКРОВА ЛИХОМАНКА
От і закінчилась цукрова лихоманка,
І люди розійшлися по домах,
А що нам завтра скаже наша мамка,
Який сюрприз вона готовить нам?
Були касети імпортні і наші,
А зараз ти хоч Київ підпали,
Ніде не знайдете і не старайтесь навіть,
Хіба що десь, в когось, і з-під поли.
Була "Нева", насильно всім давали:
Бери! – не хочу, ще й казали: цить!
А зараз вже й "Супутника" не стало,
Отак з дерма в нас роблять дефіцит.
Гуля над світом мафія насильства,
Чортополох такий – хоч голоси,
А ще говорять, що людина сильна
І створена для щастя і краси.
31.3.1988 р.

ГАНЬБА НАРОДУ
Де ваші води і тихі трави,
Де ваша гідність і ваша слава?
Як же ти терпиш ганьбу, народе,
На що міняєш козацьку вроду?
Бо я вважаю: ганьба народу,
Який не цінить свою свободу!
7.5.2007 р.

ПРО ПОЕТА
Як хочеш ти поетом стать,
То мусиш дві стріли ти мать:
Одною ніжить, чарувать,
Ну а другою – убивать.
В поета, як воно не дивно,
Все, що на серці – на виду,
Тому поети дуже часто
Терплять то радість, то біду.
Поет, це якби індикатор
Той, що фіксує ритм життя,
І в той же час – він як локатор,
Який сприймає почуття.
Поет, немов стенограф віку,
Йому на ранги наплювать,
І хоч порою, мов "з привітом",
Бо не уміє він мовчать.
Але якщо поет він справжній,
То – вічний символ доброти:
Він і підступний, й недоступний,
Такий, як я, такий, як ти.
Він може плакать і сміятись,
І по-дитячому радіть,
Буде на вас, як тигр, кидатись,
І буде лагідним, як кіт.
Поет, що думає, те й мовить,
То з виду, ніби він слабкий,
Зате ніколи він не збреше,
Хоч ти його кілком убий.
4.11.1982 р.

ГЕНИ
Дивлюсь на нашого патрона –
На вигляд, ніби як і я:
І вуха, ноги і розмова,
І навіть кругла голова.
А от коли він став вже шефом,
Ніби його хтось підмінив,
І поміж ним й його думками
Хтось ніби стежку проложив.
Бо тільки й знав одне, що днями
Про код, про рід свій говорив,
І що його створили гени,
І що колись вовків ловив.
А я собі оте все слухав,
І тихо думав про народ:
Лиш варто вибитись в начальство –
Як враз міняється і код.
А щоб не трапилось такого,
От що, мій люде, пам’ятай:
Все те, що сієш і збираєш –
Вовкам ніколи не давай.
Посидить тиждень-два голодна
Та надто вчена голова,
То стануть знов на місце гени
І всі обов’язки й права.
27.1.1989 р.

ОЙ, ПОЇХАВ Я У КИЇВ
Ой, поїхав я у Київ прогулятися,
Читать дальше