Валентин Кудрицкий - Втомлені гори

І об гарних жіночок поштовхатися.
Хочу тими жіночками налюбитися,
І на них, немов на квіти, надивитися.
Стоїть жінка молоденька – груди грають,
Хлопці дивляться й очима – роздягають.
А вона стоїть – сміється – сонцем сяє,
Що вся вулиця на неї поглядає.
Стоять хлопці молоденькі під горою
І сміються навіженні наді мною,
Що стою старий такий я з бородою,
І дівчиною любуюсь молодою.
25.6.1999 р.

ТРІПОТНЯ НА СНІДАНОК
Як гарно в нас і пишуть, і говорять,
Не вірю я в ті завчені слова,
Де правди стільки – як вогню на морі –
Коли надворі дощ, немов з відра.
Не вірю я ні лівим, ані правим,
Тим більше коронованим панам,
Що як царки всі рвуться тільки править,
А що вони, скажіть, зробили нам?
Та ж тріпотня на ранок, на вечерю,
І так щодня, і так – із року в рік;
Всіх заганяють знову нас в печери
Тими АЕС і стоками з їх рік.
Півсвіту вже поранено довічно,
Зруйновано, як Трою в давні дні,
І що магнітні бурі цілорічно
Постійно приписались на землі.
І атомні ніскілечки не страшні,
І браво! – атом, як томатний сік,
От тільки ви працюйте, дорогенькі,
Та менше слухайтесь усяких, там, базік.
25.4.1988 р.

ВІЛЬНА ДЕРЖАВА
От тобі й держава вільна,
От тобі і каша,
В місті ціни європейські
А зарплата – наша.
27.7.1999 р.

ГОЛОВА ІДЕ ПО КОЛУ
Голова іде по колу,
Особливо у садку,
На яку б не глянув, хочу:
І стару, і молоду.
13.8.1999 р.

ХТОСЬ ДО КОГОСЬ ГОРНЕТЬСЯ
В світі нашому завжди
Хтось до когось горнеться:
Кіт до кішки, пес до пса,
Горличка до горлички.
Вишня тягнеться до Сонця,
Циган до циганочки,
Ну а я весь час тягнусь,
До своєї панночки.
20.8.1998 р.

ЯКЩО ТИ ТОВАРИШ
Хоч груди в тебе в орденах,
І кулаки, неначе гирі,
Та я б тобі свого життя
Хоч землю рий – то не довірив!
В розвідку б також не пішов
З тобою я. Чому? Не знаю...
Бо ті медалі й ордени –
Вони мене чомусь лякають.
Бо ті медалі й ордени –
Вони на тебе і несхожі,
Бо знаю, ті, чиї вони,
Давно лежать десь в полі босі.
Бо ті медалі й ордени,
Якими ти прикрасив груди,
То бачу – не твої вони
То хоч повідай, хто ті люди?
Мені бійців тих жаль, що полягли,
Й не хочу, щоб хтось жив з нас на халяву,
Тому про себе краще помовчи,
І хоч сьогодні поверни їм славу.

ХРЕН В РЕБРО
Шефу дачі, шефу й квоти,
Шефу пенсії і шпроти,
А трудязі-селянину
Хрен в ребро під саму спину.
Тож хай знають барани,
В бій за кого йдуть вони.
13.4.2000 р.

ПЕРЕДБАЧЛИВІ
У мене друзі біднуваті,
А ті, в яких із горла пре,
Ті не запросять вас до хати,
А то не дай Бог – ще помре.
25.5.2006 р.

КОТИ В ЗАСАДІ
Є люди вільні і невільні.
Вільні – це ті, що при кермі.
А решта всі – то є невільні,
Які копаються в дермі.
Вільні все думають, що вкрасти,
А як і де? Ті – знатоки.
Для цього в них є банки, трасти,
І в камуфляжах парубки.
А будуть гроші – буде влада,
Буде любий тобі закон,
Буде вам "Мерс", і "Форд", і "Лада",
Твій буде "Беркут" і "ОМОН".
Будуть стрічать вас модні дами
У чобітках по саме... ось,
Й вас називатимуть панами,
Або коротким словом – бос.
Вони, немов коти в засаді,
Сидять і вижидають мить,
Коли нарешті вийдуть... леді,
Щоб на сніданок заробить...
Панів і те вже не хвилює,
Чи то вона, чи то вже він?
Він і на хлопчиків полює,
А ти ковтай гемоглобін.
Й таке вам ревище влаштують
Ті новоспечені орли,
Що ніби мамонти, кентаври
І динозаври ожили.
Всі наші біди й неудачі,
Що ми не боримось, а – плачем,
Що людям всім добра бажаєм,
А от про себе забуваєм.
21.5.2004 р.

ГОРБАТИЙ
Що б не трапилось в державі –
Люд наш винуватий.
Так тобі, народе, й треба
Щоб не був горбатий.
А, можливо, в нас народу
І нема, до речі?
Бо що б був, то б не дозволив
Гнути бідним плечі.
Отакі, які в нас слуги,
То такі й порядки,
Тож біжать – хто з головою –
Всі десь безоглядки.
12.4.1990 р.

ЗАКАДИЧНОМУ ДРУГУ
З тобою хліб і сіль ділив,
Тебе приймав завжди за брата,
А ти мою довіру вбив,
І зрадив дружбу, гірше ката.
Я так в житті тебе любив,
І міг би дать усьому раду,
Я б всі гріхи тобі простив,
А от простить не можу зраду.
Колись, ще в Київській Русі,
Якщо не дай Бог друг вас зрадив,
Як тут же брали за кадик,
Щоб більш нікому він не гадив.
4.2.1997 р.

СИЧІ І ПАНИЧІ
Як жили ми при Союзі,
То у всіх були в нас друзі,
Зараз всі немов сичі,
Та зате вже – паничі.
22.2.2002 р.

ВІДМОРОЗКИЧитать дальше