Валентин Кудрицький - Планета Х

НЕМА КОМУ ПИСАТЬ ВІРШІ

Нема кому писать вірші.

Мої вже друзі повмирали,

А ті, які і ще живуть –

То стали всі, як оксакали.

Дивлюсь, й не можу я збагнуть,

І як воно оте все сталось? –

Що ті, кого любив колись,

Немов щури порозбігались?

Такий і друг Микола став,

Такою стала і сестричка,,

За те, що їх я шанував,

Бо кожен мав гарненьке личко.

Чи то вже світ такий настав?

Чи сатана в наш світ забрався?

То де ж, й куди подівся Бог? –

Й чому від нас він всіх сховався?

3.8.2013 р.

НУ І СВІТ НАСТАВ

Ну і світ настав вже, люди,

Як же тут і не ревти,

Бо міністрам не хватає,

Щоб ви думали? – біди…

4.8.2013 р.

ПОКИ БУЛИ МИ МОЛОДИМИ

Поки були ми молодими,

І жіночки красою грали,

Ми в гості всі тоді ходили,

Чому ж сьогодні перестали???

Бо ти тоді кохав мою,

А я мав зуб на іншу даму,

І поки ті чекали нас,

То «була дружба» і між нами.

Але тоді про це мовчали.

3.8.2013 р.

НАЙБІЛЬШИЙ РЕСУРС

Жінок розумних не буває,

Але й не бачив я дурних,

Бо в неї розуму хватає

На всіх «голодних», і блатних.

А як ума не вистачає,

Як тут же свій міняє курс,

І свої ніжки оголяє –

Як самий більший свій ресурс.

І поки ти дійдеш до тями,

Вас одурманить вона так,

Що проковтне тебе з ногами,

От й доведи, що – не дурак?

28.7.2013 р.

ЛИСТАЮ СТОРІНКИ ЖИТТЯ

Листаю в пам’яті сторінки

Своїх давно прожитих днів,

І бачу лиш твої колінки

Ті, від яких я сатанів.

Ну що і ще запам’яталось?

Те – як роками працював

За ті копійки й обіцянки,

Що вождь всім щедро роздавав.

За що і не люблю начальства,

За що його і не терпів,

Бо їх брехня, як бездоріжжя

Серед колючок й будяків.

1.8.2013 р.

ТЕРМІНОВА ДОПОМОГА

Сусід сусідку обнімає,

Вже і трусики знімає.

Та хіхікає: – ой, куме,

Що ж ви робите, Науме?

А як кум взяв в рот сосочки,

Що світились з-під сорочки,

Та уже й не проти дати…

А як муж прийде до хати?

– Так чого ж ото чекаєш,

Якщо ти мене бажаєш?

Став куму кум… цілувати,

Тут і муж з’явивсь до хати

А вона до мужа: – Хаїм,

Він тобі ж допомагає,

Подивись на синє небо,

Досить, дурнику, й для тебе,

А прогониш цю сволоту,

Будеш сам кінчать роботу.

29.7.2013 р.

Я – ЛЮБЛЮ

Я люблю жінок, дівчат,

І люблю я секс,

Бо у ньому тільки й бачу

Я найбільший сенс.

І нехай сміються з мене

Всі хто хоче і свистять,

Але я, якщо відверто,

Й досі б так хотів тримать.

І ніскільки не соромлюсь

Я про це усім сказать,

Хоч мені, якщо відверто,

Вже от-от вісімдесят.

Бо що може бути краще

Як ту скрипку в руки взять,

І десь в років дев’яносто

Ту ж мелодію зіграть!!!

2.8.2013 р.

КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЛІРА

Буває Ліра навіщає,

Як я уже лягаю спать,

Й таке зі мною витворяє,

Що й не встигаю записать.

То, мов пливу я разом з нею

Десь по невіданих світах,

Де нас чекають ніжні феї,

І кожна з них, як синій птах.

О, як же хочу не земного,

Чого не відав і не знав,

А Ліра: хочеш ти такого?

То не лови ти краще гав.

29.7.2013 р.

ЩО РОБИТИ?

Я тану у своїх думках,

Й боюсь порою заблудитись,

А іноді находить жах,

Що вже не хочеться і жити?

Бандити скрізь вже, де не станеш,

І, головне, це стало – модним,

Бо як таким, як він, не станеш,

То станеш – голим і голодним.

То як же жить і що робить?

Може про Біблію забути?

І так як всі жиди робить –

Всіх грабувати і дурити,

О, де ти Боже, підкажи,

Що нам всім грішникам робити,

Чи вже служити сатані,

Чи може й знов панів громити?!

1.8. 2013 р.

ЩОБ СТАТЬ ЄВРЕЄМ

Хочеш переродить жидів?

То треба вбить в собі рабів,

А як рабів у нас не стане,

Тоді і жид євреєм стане.

1.8.2013 р.

ТВОЯ КРАСА

Твоя краса, як цвіт троянди,

Її не можна описати,

Бо цю красу треба щоранку

Як можна – більше цілувати.

Коли дивлюсь в твої я очі,

Що діамантами горять,

О, як би я хотів щоночі

У них щоразу заглядать.

Твоя краса, як промінь Сонця,

Що йде з невидимих глибин,

О, якби вліз я в ті віконця,

Де бережеш небесну синь.

О, ти Божественно-прекрасна,

Нехай про це Вам скаже грім,

О, як би я хотів, кохана,

Бути завжди - тільки твоїм.

12.8.2013 р.

МОЯ СПОКУСНИЦЕ

Чомусь завжди краса жіноча

Хоч ти убий – на язиці,