Валентин Кудрицький - Планета Х

Поки ще є на Жучку… спрос.

23.7.2013 р.

ЯКА МАМА, ТАКА Й ДОЦЯ

Так як мама, й доця квокче,

От і взнай хто більше хоче?

31.7.2013 р.

Я СОБАКУ НЕ ВИНУЮ

Гляньте, люди, на бульдога:

Морда, як у Каїна,

Біжить піна з його рота,

Як в його хазяїна.

Може б та собака й дійсно

На людей не гавкала,

Так стоїть оте нещастя

Біля неї з палкою.

Я собаку не виную,

Що на всіх кидається,

Як стоїть з кілком господар,

Що їй залишається?

То ж собаку не виніть,

Що на всіх кидається,

Вона також хоче жити,

А тому й та старається.

5.8.2013 р.

ЗОЛОТІ ПОЕТИ

О, наші золоті поети,

Про що ви пишете, скажіть?

Про всіх бандитів на Планеті,

Скільки ж це можна вже терпіть?

І я в цім світі теж не кращий,

Але пишу я про народ,

Що все життя живе в нещасті,

Й годує наших держиморд.

Царі грабують наші мільярди, а всі мовчать,

Ну як це можна коментувать?

Чи ми уродами вже стали? чи царі,

Чи весь народ? – Трудно сказать.

Скільки ж ще будемо мовчать?

І на колінках плазувати,

І підставляти всім свій зад,

Чи не пора б вже з цим кінчати?

6.8.2013 р.

ЗВІДКИ ТОЙ ЖАР?

От скільки літ живу й дивлюсь на вас жінок,

Не можу й досі зрозуміти того,

Звідки береться той вогонь у вас,

Що мужики не можуть жить без нього?

Звідки той жар і те тепло душі? –

Що варто глянуть, і – палають очі,

Що починаєш вмить писать вірші,

Й на голос той до неї мчать щоночі?

Звідки іде той клич, що гонить нас у бій,

Що спалює й виводить з ладу розум?

Що хочеться завжди сказать щось ніжне їй,

Навіть тоді, коли тріщать морози.

28.7.2013 р.

КОЛИ ЛЮДИНА СТАРІЄ

Як гляну вже на тебе, мов – сліпий,

Бо, що колись я бачив – вже не бачу,

Куди ж дівався рот твій чарівний,

Який сьогодні вже він ніби плаче?

І де ж взялись морщинки і вавки,

Й куди вогонь зник той, яким пишався?

І де ж поділись ті уже ціцьки

Якими я роками любувався?

28.7.2013 р.

ЧОМУ ТАКИЙ ДУРНИЙ?

У панів усі розумні,

Навіть пес і той блатний...

Звідки ж ті такі розумні,

Й чому ж я – такий дурний?

11.7.2013 р.

ХВАЛЮ БОГІВ

Я хвалю Богів, як свято,

Що послали меня Нату,

І за це я їм, як тату,

Всю б віддав свою зарплату.

31.7.2013 р.

ЯКЩО ТИ ДРУГ!

В.І.

Для мене друг зимою й літом

Це той, хто прийде у мій дім,

І допоможе випить чарку,

Звісно, якщо вона є в нім.

Для мене друг, що любить гори,

З яким би міг я побродить,

І десь таємно від дружини,

І про дівчат поговорить.

Для мене друг, це ніби – допінг,

То як з таким і не дружить?

З яким одіти можу смокінг,

І цілу ніч вино цідить.

Для мене друг, як охорона,

Це як святиня й це не жарт,

Що не боїться він дружини

Якщо його гукають в парк.

Для мене друг – хто любить правду,

Й за вас піде хоч з ким на ВИ,

І сяде з ним як тре» – за парту,

Як треба щось допомогти.

Для мене друг то так, як мати,

А не якийсь тобі брехун,

Що може все наобіцяти,

А сам чкурнути десь в буркун.

5.8.2013 р.

ДРУГОМ ТИ НЕ БУВ

Другом ніколи ти не був,

І ним ніколи вже не станеш,

Бо більше всіх – себе любив,

Ну, а на честь тобі – начхати.

4.8.2013 р.

Я ВСЕ ТОБІ ПРОЩУ

За поцілунки все тобі прощу,

І тут вже нічого судачить,

Й коли веселий день прийде,

Тоді за все тобі віддячить.

28.7.2013 р.

ПУХНАСТІ

Куди ж це все воно годиться?

Куди ж ідемо ми, куди?

І скільки ж можна вже свариться

Із-за якоїсь вже… біди?

Куди ж ведуть нас всі ці Мойші? –

Ці дипломовані уроди,

Що їм на кожного з нас чхати,

Вже незалежно від погоди.

А з виду всі такі пухнасті,

Що хочеться аж в руки взять,

А як придивися гарненько,

То кожний рвач з них, або – кат.

Якби з них думав хто про завтра,

Або хоч трохи про народ,

Я б їм писав би дифірамби,

Щоб все собі не пхали в рот.

4.8.2013 р.

ТРУДОВИКИ

Я знаю, що про нас говорить

Той Богом вибраний народ,

Їх не цікавить наше горе,

Їм би жінки та бутерброд.

Я знаю, як нас називають

Ті Богом вибрані сини,

Й чому до нитки роздягають

Нас всіх ті «праведні» пани.

Й, видно, що люблять ЦЮ роботу,

Бо ж ходять в офіс і в суботу.

4.8.2013 р.

ТИ ВЖЕ НЕ ТОЙ

К.В.Є.

Ти вже давно не той, Володя,

Якого я колись любив,

Бо ту любов, що мав до тебе,