Валентин Кудрицький - Планета Х

А зараз, як на тебе гляну,

Мов на зіпсовану сметану,

Який тут може бути секс? –

Як пропадає всякий сенс.

30.8.2013 р.

ЯКЩО ВИ БОЇТЕСЬ

Як вас стало все лякати,

Значить вже пора вмирати.

28.8.2013 р.

ЧЛЕН І РОЗУМ

Член за розум розумніший, отче,

Бо знає завжди чого хоче.

30.8.2013 р.

ЩОБ БІЛЬШЕ ДУРИТИ

Щоб більше красти – треба Трасти,

Щоб більше хапати, то більше треба знати,

Отож підемо вчить закони, –

Сказав Грицько й пішов до Нони.

30.8.2013 р.

ГРИЦЬКО ДО МОЙШИ

Невже Грицько дурніший тебе,

Що мусить бути рабом в тебе?

30.8.2013 р.

ЩОБ ПОЧИНАЛА ТИ З ЧОГОСЬ

– Що мені робить, Антось,

Нести обід чи будем… щось?

– Давай, почнемо краще з щось,

А потім будемо вже й борщ.

30.8.2013 р.

ОТ ТАК ЖІНКА!

Ой, ти жінко, ой, ти жінко,

Як же я тебе люблю,

Краще з чортом в пеклі бути,

Ніж з тобою у раю.

31.8.2013 р .

ЯКЩО ВАС ЛЮБЛЯТЬ

Коли любов тобою дише,

То ти стаєш, як сіра миша.

31.8.2013 р.

ОЧЕРЕТ, ОСОКА

Ну й дівки уже пішли,

Це хіба не сила?

Тільки з нею познайомивсь –

Як уже й родила.

Очерет, осока,

От тобі і чоботи,

От що робиться із тими,

Що «не люблять» човгатись.

Я коханого свого

Ой, і розсмішила,

Ще й не спала з ним ні разу,

А йому – родила.

31.8.2013 р.

ПЛИВЕ РІЧКА

Як же мені не радіти,

Як не веселитися?

Як за нічку з ким завгодно

Можна одружитися.

Пливе річка, пливе річка,

А вода хлюпочеться,

На яку не подивлюсь я,

Ту мені і хочеться.

31.8.2013 р.

ОЦЕ ТАК ЛЮБОВ!

Ну ж пішла уже любов,

Майже, як страховисько,

Що не може жодна жінка

Обійти чудовисько?

Гляньте ви, на цю п’яничку –

На бридке, зашмаркане,

А вона його тягне

Ледве не зі старкою.

Як погляну на дівчисько

Що від щастя скорчилось,

І не гидко, щоб на тобі

Оце чудо човгалось?

1.9.2013 р.

ТАМ, ДЕ ОЗЕРО СИНІЄ

Там, де озеро синіє,

Де верба шепочеться,

Біля мене жінка мліє,

Й мов зі мною дрочиться.

Скільки років не сміялась,

Зараз й засміялася.

– Може ти мені розкажеш,

Що з тобою сталося?

2.9.2013 р.

КРАСА ЖІНОЧА

Краса жіноча, ніби квітка,

Й чим більше на її дивлюсь,

То більш в мені вирує літо,

Але завжди чогось боюсь.

2.9.2013 р.

А РОБИТЬ НЕ ХОЧЕТЬСЯ

Ой, до чого дожились,

Як же не ополчиться?

Хочуть всі і їсти й пити,

А робить не хочеться.

1.9.2013 р.

ЛЕТЯТЬ ЛЕЛЕКИ

Над селом летять лелеки,

В річці жаби квакають,

Тільки вгледять хлопці дівку

Так очима й лапають.

1.9.2013 р.

ЩАСЛИВІ ЖЕНИХИ

Я до тебе летів, ніби вітер,

Боже, як же тебе я хотів!

Що ж, спасибі тобі за трипер

Від щасливих твоїх женихів.

2.9.2013 р.

АБИ ЧУЖА...

Як не цінуємо життя,

І не цінуємо ми вроду,

А, особливо, коли нам

Немає й двадцять два від роду.

І біжимо хто-зна куди,

Й шукаємо чужі ми роси,

Й не бачимо, немов сліпі,

Що робиться у нас під носом.

Тому не тратьте ви надій

І будьте трохи розумніші,

І не шукайте десь повій,

Хіба у нас повії гірші?

2.9.2013 р.

НЕВЖЕ УЖЕ НЕ ТІ ПІВНІ?

А на душі так неспокійно,

Ніби хтось в ній копається,

Чому ж ми всі такі чудні,

Як щастя посміхається?

Чи то і справді ми дурні?

Чи то всі прикидаються.

Чому ж кричать чужі півні?

А наші де діваються?

Мені нічого вже не треба,

Бо поки я писав вірші,

Мій дух направився додому,

Аби вже спокій дать душі.

Якби прийшло вже нове літо,

І я по новому родивсь,

Гуляв би я, як в полі вітер

І вже б нізащо не женивсь.

2.9.2013 р.

СОНЯШНИК

Соняшник, як старий дід

На городі горбиться,

Став під Сонцем і стоїть,

Ніби Богу молиться.

2.9.2013 р.

ПИШУ ВІД ІМЕНІ НАРОДУ

Пишу від імені народу.

І ось би що сказать хотів:

Ми вивели нову породу –

Повій, злодюг і брехунів.

Були колись ми козаками

Й нами гордився весь народ,

Поки не стали ми жидами

Де кожний пре – в чужий город.

Як же так трапилось, слов’яни,

Хто мені скаже від душі,

Куди ж поділись наші клани,

Й звідки взялись ці торгаші?

Які торгують всім чим можуть,

Бо в серці в кожного льодина,

А в кого совісті нема,

То вже хіба, скажіть, людина?

4.9.2013 р.

В ЖИТІ

Сидить Мойша на долівці,