Валентин Кудрицький - Планета Х

Бо получиш штовханця.

31.8.2013 р.

ІНФЛЯЦІЯ І ОВАЦІЇ

Де не підеш – президентам

Скрізь одні овації,

І ніхто не запитає:

– Чому в нас інфляція?

А сміливці: – Тири-пири –

Під дзвінкі овації,

Не було б у нас бандитів,

Не було б інфляції.

Правда, правда! – із –під столу

Обізвався пан Буряк –

То я б коштував сьогодні

Десь руб сорок, не – трояк.

От яка у нас держава!

Та хіба ж це вже не гра,

Щоб ніхто не міг до шефа

Підійти без хабара?

Що за світ настав, лакузи?

Де не глянеш – боягузи,

Де ж це ми взяли такого,

Щоб боялись всі одного?

31.8.2013 р.

ЩАСЛИВИЙ ПОНІ

або

МАМА НА ПРИПОНІ

Ігорю

Як в малесенького поні –

Мамка в тебе на припоні,

То подай, то принеси,

То купи тобі труси.

Ну, а сам «маленький» поні

Більший, ніби слон на троні.

Хоч ніде він не працює,

Та зате всі дні – чаює.

То дай гроші на горілку,

То на пиво, то на дівку.

То ж матуся й на припоні,

Щоб не був «голодний» поні.

2.9.2013 р.

ПУСТУН РИЖИК

Є у нас такий пустун,

Мчить – то в поле, то в буркун...

Тут було в дворі воно,

Й ось стрибнуло вже в вікно.

Й цілий день ганяє в хаті,

Ніби вітер по загаті.

Дуже любить він тепло

І свіженьке молоко.

А коли нап’ється вволю –

Обриває він квасолю.

Що ж воно за звір такий –

Невгамовний і прудкий?

2.9.2013 р.

ДУША ПРОСИТЬСЯ

Як погляну на красуню,

Що під Сонцем жариться,

Як би й сам ото із нею

Я б хотів – пожариться?...

Які очі, грудоньки,

Як сорока носиться,

Що душа сама до неї,

Як угледить – проситься.

2.9.2013 р.

ОТ ТАМІЛА, ТАК ТАМІЛА

Ну ж була в мене Таміла,

Те й робила, що... шипіла.

І хоч як вона шипіла,

Але де казав – сиділа...

От Таміла, так Таміла.

31.8.2013 р.

Я – ПОЕТ

Я – поет й свої страждання

Я беру від молодих,

Бо найбільші всі бажання

Я отримую від них,

1.10.2013 р.

ЩОБ РОБИВ Я?

Щоб робив я в цьому світі

Щоб не мила і не гай,

Де б я міг тоді зустріти

В цьому світі Божий рай?

Ой, ти поле моє поле,

Ой, ви коники мої!

Де ж моя гуляє доля,

Де ж мені шукать її?

1.10.2013 р.

ТАК БУВАЄ

Що таке життя – не знаю,

Та завжди ти пам’ятай:

Якщо навіть ти й з чужою,

То свою не забувай.

1.10.2013 р.

ВІДКРИТЕ ЩАСТЯ

Я бачив як діток годують птахи,

А в них відкритий рот, як док,

Отак і в нашої Домахи

Завжди відкритий передок.

1.10.2013 р.

ЖИДОВСЬКІ ТРАСТИ

У нас нема чого вже красти,

Бо що було – украли ТРАСТИ.

26.2.2011 р.

РОЗСТІБНИ СВОЮ ДУШУ

Все життя посміхаюсь,

Та не можу сказать:

Розстібни свою душу –

Дай на скрипці зіграть!

28.10.11 р.

БРЕХНЯ І КАРТОПЛЯ

У нас вже мало хто жартує,

Й ніхто нікого вже не чує.

Фермер свою картоплю продає,

А без нітратів сам купує.

От вони люди в нас які,

Й щоб не брехнути - вже не можуть,

Звідки ж взялись вони такі,

Й ті трьохметрові огорожі?

Вони не можуть не дурить,

І де не глянеш – скрізь ті мойші,

Ну як же з людом таким жить

Які хотять вас облапошить?

А де ж ті принципи святі,

Які у Біблії, о, Боже,

А може й Біблія з брехні?

Хто розібратись в тім поможе?

Куди не глянеш, не підеш –

То ладні з тебе здерти й шкіру?

Ну як цю погань обійдеш,

Щоб не вліпить в ту пику сіру?

8.10.2013 р.

ЩОБ БУТИ ЩАСЛИВИМ

Ну ж і очі, ну й сліпучі!

Глянеш – хочеться співать,

А десь поруч стогнуть кручі,

Ніби хочуть щось сказать.

Ну ж і очі, ніби зорі

Так і сяють вдалині,

Ніби крейсери на морі

Що несуть свої вогні.

Бо як гляну в твої очі –

Нападає ураган,

І таке він витворяє,

Ніби в бурю – океан.

О, моє ти чудо-диво,

О, моя земна краса!

Хто ж не схоче буть щасливим,

Як в ті гляне – небеса?

16.7.1979 р.

КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЛІТО

Задививсь в твої я очі,

О, моя ти западня!

Якби знала ти, дівчино,

Як же жду тебе щодня.

Стільки ніжної спокуси

Ти жбурляєш кожен раз,

Варт твої побачить квіти

Що у тебе напоказ.

Над Дніпром дрімають зорі

І розгулюють світи,

А думок, як риби в морі

Варт до тебе підійти.

Ще і досі я не знаю,

Що мені, скажи, робить?

А над полем вітер віє,

Й десь верба в гаю тремтить.

Я не знаю, моя люба,

Що мені, скажи, робить?

Боже мій! Якби ти знала,